Чому тернопільська журналістика така, яка вона є.

Florida Man — американський мем, зліплений зі справжніх — але від того не менш сюрреалістичних заголовків локальних видань. Florida Man вдирається до чужого помешкання, щоб погладити кота. Намагається підстрелити цуцика, але цуцик натомість стріляє в нього. Хрестить хлопчика в басейні з брудною водою. Краде човен, але забуває його відв’язати. Але розгадка флоридської загадки проста: в цьому штаті журналістам легко отримати від поліції подробиці правопорушень.

Український Florida Man живе на Тернопільщині. Він змайстрував журнальний столик з унітаза.  Приїхав погостювати до друга й обікрав магазин. Знайшов чужу банківську картку і програв усі гроші. Напився автомобільного розчинника. Його ледь не вбили домашні закрутки. Йому не смакує курятина. Щоб розгадати його загадку, Ольга Перехрест поїхала до Тернополя.

Мешканці села на Тернопіллі впевнені, що в їхніх краях водиться чупакабра. Чупакабра відкусила жінці два пальці та здерла скальп. Напала на отару овець і випила з них усю кров (ВІДЕО). Чупакабри на Тернопіллі полюють уже компаніями. Влада оголосила сезон полювання на чупакабру. За неї обіцяють тисячу гривень. Чупакабру вбили в селі. Але марно: вона орудує під Тернополем. Чупакабра вже в Тернополі!  

Латиноамериканський монстр живе в народній уяві та новинних стрічках багатьох українських регіонів. Але ніде про нього не пише водночас так багато локальних онлайн-видань.

Міністр у Тернополі назвав моторошну цифру (фоторепортаж)

Скільки онлайн-видань у Тернополі? Є різні цифри: близько 30, понад 80 чи навіть 100. Хоча досить було б і тридцяти, аби цифра вражала.

— Їх побільшало, коли почалась історія з пулами, — розповідає Тетяна Колеснік, тернопільська кореспондентка газети «Експрес». — Пул — це кілька сайтів, які надають послуги пакетом. Наприклад, ви замовляєте текст, його публікують на десятку сайтів і він цілий тиждень мусолиться в новинних агрегаторах. Коли люди побачили, що так можна заробити, почали створювати сайти цілими групами. До того ж, кожен політик у нас вважає, що мусить мати власне онлайн-видання.

Тернопільська журналістка Зоряна Биндас стала жебрачкою, — репортаж (фото, відео)

Зоряна Биндас — продюсерка тернопільського Суспільного — раніше була головною редакторкою місцевого «Ух-радіо» та онлайн-видання «Доба». Вона погоджується, що прагнення місцевих політиків і бізнесменів мати власне видання — одна з причин бурхливого зростання кількості гравців на тернопільському онлайн-ринку.

— Люди, наближені до політики, почали доносити меседжі до суспільства через свої сайти. З іншого боку, тернопільські журналісти почали створювати власні видання. Були випадки, коли журналіст має основне місце роботи для заробітку та онлайн-видання «для душі», яке він самотужки наповнює, коли має час. Таке собі волонтерство, — говорить Зоряна.

Це пояснює кількість, але не якість тернопільських онлайн-видань.

У тернополянки з крану потекла тепла «кава». Жінка обурена (фото)

А тепер уявіть: сотня сайтів, п’ять телеканалів, шість газет. І кожен має видати якусь ексклюзивну місцеву новину! Тому в нас експерти — пересічні тернополяни з фейсбука. До того ж, судячи з заголовків, редакції сподіваються на переходи з Ukr.net. Там, щоб заголовок привабив читачів, він мусить бути кричущим, — каже Тетяна Колеснік.

Але з такою кількістю претендентів на місце у стрічках новинних агрегаторів трафік з Ukr.net також не рятує. За словами Зоряни, якщо колись з агрегатора заходила більшість читачів, то тепер їхня частка — лише кілька відсотків.

Людина-чупакабра ганялася за кроликами на Тернопільщині

Журналісти згадують: першим онлайн-виданням у Тернополі можна було особливо не напружуватись. Люди не мали великого вибору й заходили на сайт читати буквально будь-які новини про своє місто. Тепер їм важко обрати серед видань, які претендують на їхню увагу.

— Як на базарі: «Купуємо шкарпетки! Купуємо шкарпетки!» І хто голосніше кричить, до того, ймовірно, підійде покупець, — пояснює Зоряна Биндас. — Була мода зробити заголовок подебільніше, щоб із нього посміялися. Але не всім дано бути дотепними. Тому багато сайтів скотились у суцільну жовтизну.

На Тернопільщині поліція розшукує чоловіка, який побив людину (ФОТО)

Аби робити сотню видань, потрібні сотні журналістів. Для обласного центру з населенням трохи понад двісті тисяч це дуже багато.

— Мені видається, що рівень тернопільських журналістів у середньому досить низький, — каже Зоряна Биндас. — Але все взаємопов’язано: можливо, невибагливого читача задовольняє інформаційний фастфуд. А раз таке читають, отже, все гаразд, можна робити далі.

На думку Тетяни Колеснік, багатьом журналістам бракує компетенцій для серйозних суспільно-політичних та економічних тем, а тих, хто може фахово писати аналітику чи робити розслідування, взагалі одиниці. У багатьох виданнях працюють не журналісти, а копіпейстери, які переписують прес-релізи чи крадуть чужі новини.

— Журналістів багато, але знайти тямущу людину, на яку можна покластись, готову братись за складні завдання, непросто, — говорить Зоряна. — Всі звикли до Ctrl+C & Ctrl+V.

Одіозний нардеп з Тернопільщини послав на три букви журналіста центрального телекалану (відео без цензури)

У Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка є кафедра журналістики. Щороку на перший курс бакалаврату вступає 25-30 студентів.

— Небагато, — каже Наталія Поплавська, яка очолює кафедру десять років. За її словами, випускники здебільшого йдуть працювати до місцевих ЗМІ: деякі редакції майже повністю складаються з журналістів із дипломами ТНПУ. Але зрозуміти, чого роботодавці хочуть від майбутніх працівників, нелегко:

— Відносини тих, хто готує журналістів, і тих, хто бере їх на роботу, якось не налагоджені. Редакції не хочуть іти на контакт із нами. Може, думають, що ми не так підготуємо студентів чи не того навчимо.

Тетяна Колеснік, також випускниця ТНПУ, дивиться на це критичніше:

— Студенти-журналісти відірвані від життя. Вони йдуть на практику після другого курсу, але ніхто не хоче вчити їх з нуля.

А ось на думку Наталії Поплавської, проблеми зі стандартами в тернопільських медіях якраз через те, що там працює багато людей без журналістської освіти.

На Тернопільщині злісна бабця оригінально помстилась злодіям (відео 18+)

— Щоб зробити якісний матеріал, треба витратити багато часу. Це складніше, ніж переписати три прес-релізи й поставити їх у стрічку. До того ж, грошей мало, тож роботу роблять абияк, — каже Зоряна Биндас.

Журналістам мало платять і в інших регіонах. Але, за словами Тетяни Колеснік, тернопільські зарплати ще нижчі. Напевно, найнижчі в країні.

— За перепости й чорнуху журналістам платять три-чотири тисячі гривень, — говорить вона. — Якщо не працюєш на трьох роботах, не будеш мати нормальної зарплатні.

Покладатись на доходи від реклами заважає конкуренція та бідний ринок. Передплачувати контент українські читачі ще не призвичаїлись, особливо новинний. Частина онлайн-видань сидить на голці дотацій із міського бюджету.

— Міський голова фінансує деякі медіа офіційно — платить за інформаційну підтримку міської ради. Наприклад, телеканалам TV-4 та ІНТБ, «Новій тернопільській газеті», «Вільному життю». Замість новин там розповідають, що робить міський голова, — каже Тетяна Колеснік.

Зоряна Биндас вважає, що журналістика в регіоні не стане кращою, поки за неї не почнуть платити читачі, слухачі і глядачі.

— Хтось живе з банерів із грибком нігтів, хтось джинсує, хтось продає комерційну рекламу. Але все це не сприяє покращенню якості. Аудиторія повинна вимагати якості своєю гривнею: якщо ви будете працювати погано, я куплю передплату на інший ресурс, — говорить вона.

На Тернопільщині ростуть гриби-мутанти (Фото)

Абсурдні заголовки тернопільських видань часто потрапляють до спільноти «Бред из лент». Але, на думку Тетяни Колеснік, новинне сміття — менша проблема, ніж пули сайтів, які ганяють між собою джинсу та чорний піар.

Перед місцевими виборами 2015 року тернопільська газета «RIA плюс» видала спецвипуск про те, як муніципалітет розпродує землю в місті. Газети роздавали на вулицях безкоштовно. Тоді команда Сергія Надала запустила на підконтрольному їй «Ух-радіо» новину про те, що газети містять психотропні речовини, тому їх не можна брати до рук.

Ще один спалах чорного піару відбувався позаторік, коли депутатів міськради від «Свободи» Івана Сороколіта, Ігоря Турського та Романа Навроцького намагались позбавити мандатів.

— Це тривало близько року. Їх не пускали до міської ради, до міста приїжджали тітушки з Хмельницького, поліція стояла й дивилася на все це. Тоді в медіа було багато чорнухи про те, що протестувальників найняв Дмитро Фірташ. Журналісти звернулись до міського голови з вимогою припинити цей бруд, але це мало допомогло. Хоча резонанс був, — розповідає Тетяна.  

Мер Тернополя вже сам в шоці від самоуправства водіїв маршруток

Зоряна Биндас попрощалась із «Ух-радіо» та «Добою» в кінці 2017 року, коли пішла на Суспільне. Вона впевнена, що тернопільська онлайн-журналістика готова стати кращою. Читачі вже втомилися від безглуздих жовтих заголовків і починають надавати перевагу якісним і перевіреним новинам — як здоровій їжі після фастфуду.

— Скандальних новин стає менше. Я бачу, що модератори пабліків у соцмережах починають виставляти вимоги до матеріалів, які постять. Новин про «шок!» і «жах!» уже не беруть, — говорить Зоряна. — Журналісти починають розуміти, що треба працювати краще, і кількість поступово переростає в якість. Усе змінюється.  

Тернополяни бачили невідому істоту з крилами

Або не змінюється.

Головне зображення з apkpure.com

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.