Чого вчать телешоу та як створювати успішні телеформати.
Володимир Москалець — продюсер перспективних проектів «1+1 Продакшн». Він розробляє нові проекти та вигадує наступні сезони для тих, що вже в ефірі. Він автор реаліті-шоу «Одруження наосліп» і шеф-редактор програм «Міняю жінку» та «Світ навиворіт». Під час фестивалю мобільного кіно Mobile Flix Fest Володимир пояснив, на що звертати увагу, щоб створити вдале телешоу.
Додайте нові елементи до шоу. Перш ніж пропонувати нові телеформати, треба ретельно дослідити світовий телевізійний ринок. Нам на «1+1» весь час надсилають багато ідей для нових шоу. Але й не здогадуються, що ці ідеї вже втілили на шведському чи британському каналі. Про це варто знати, щоб не повторюватися.
Та якщо формат подобається, але вже десь існує, не варто від нього відмовлятися. Можна просто додати нові елементи. Наприклад, проект «Зважені та щасливі» («The biggest loser») у компанії «Armoza Formats» переформатували на «Perfect ten», додавши романтичну складову. Тут люди худнуть для того, щоб знайти своє кохання. Так усього один додатковий елемент змінив телеформат, але не применшив його успішність.
Комбінуйте елементи різних шоу в одному. Можна використовувати елементи одного шоу, щоб створити інше. Наприклад, шоу «Your Face Sounds Familiar» підкорило глядачів у 50 країнах світу (в Україні воно виходило одразу на двох каналах: на «Новому каналі» під назвою «Шоумастгоуон», на каналі «Україна» — «Як дві краплі»). Основний форматний елемент цього шоу, — що одні знаменитості пародіювали інших за допомогою пластичного гриму, костюмів та копіювання голосу і манер. Британці ж створили шоу «Undercover parent». Тут за допомогою того ж пластичного гриму батьки неслухняних дітей перевтілювалися у суворих няньок і намагалися зробити так, щоб діти були слухняні. Таким чином один форматний елемент в інших обставинах створив абсолютно нове шоу.
Застосовуйте парадокси. Бувають ідеї, які не налазять на голову. Наприклад, британський проект Goglebox. Його суть полягає в тому, що ви дивитесь, як хтось дивиться телевізор. Цей формат переміг на багатьох європейських конкурсах. У нас він не прижився, хоч на ICTV намагалися його запустити. У скандинавських країнах, наприклад, є формат, де люди спостерігають за життям пташок, які живуть у схожій на маленьку квартиру шпаківні. У нас таке не приживеться. Хіба що на спеціальному каналі slow-life, який допомагатиме людям заснути і розслабитися.
Додайте у звичний формат один унікальний елемент. Коли на «1+1» ми працюємо над новими проектами, завжди запитуємо себе «А що якщо?». Наприклад, формат шоу знайомств. У Великій Британії створили програму «Game of clones». Тут людина, яка шукає кохання, описує свого ідеального партнера. І тут виникає момент «А що якщо?», адже знімальна група знаходить не одного, а одразу десятьох майже ідентичних людей, яких до того ж однаково одягає. Чому б не залучити в шоу десятьох героїв? Такі унікальні повороти перетворюють програму у щось несподіване і цікаве.
Не робіть те, про що мало знаєте. Сьогодні панують прості формати. Тому не варто шукати складних рішень, які ви не зможете втілити. Ви ніколи не зробите успішне шоу про кораблі, якщо нічого про це не знаєте. Зараз, наприклад, популярні шоу вуличних ігор. Британський формат «Don’t say it, bring it» — одна з таких програм. Тут чіткі та прості правила. Люди мають вгадати річ і спробувати дістати її на вулиці, не називаючи вголос. Такі рішення — ідеальні, напевно, для тих, хто лише розвиває свій інтернет-канал: на цей контент не треба багато ресурсів і його легко змінювати.
Щоб перетворити ідею на формат, передовсім вигадайте логлайн. Це коротка фраза, яка пояснює задум. Наприклад, логлайн шоу «Одруження наосліп» — люди спочатку одружуються, а тільки потім знайомляться і намагаються будувати сім’ю. «Міняю жінку» — дві жінки міняються родинами, щоб виправити свої помилки на прикладі чужої сім’ї. Якщо ви не можете сформулювати логлайн, значить, ваша ідея складна і глядач може її не зрозуміти чи швидко від неї стомитися. Зрозуміла ідея має бути проста, чітка і лаконічна. Щоб вигадати логлайн, спробуйте спершу описати свою ідею розлого. Потім поступово викреслюйте усе зайве, поки не залишиться одне речення. Це й буде логлайн.
Потрібні чіткі початок та кінець. А також пікові емоційні точки, які герой обов’язково має пройти. Це вирізнить ваш формат із-поміж інших. Наприклад, «Game of clones». На початку знаходять 10 схожих типажів людей для головно героя. Вони зустрічаються. Далі потрібен розвиток дії та пікові точки. Ми занурюємо героїв шоу в різні ситуації, які допомагають їм пізнати один одного. Таким чином розвивається драматургія. Головний герой кожного разу виключає когось із шоу, допоки не залишиться лише один кандидат. Це тримає увагу глядачів. Якщо шоу стає занадто передбачуваним, змінюйте пікові точки та сюжетні повороти.
Герої дуже важливі. Глядачі мають розуміти, чому спостерігають за людьми в кадрі. Зазвичай хочуть дивитися на ведучих, які проявляють харизму, почуття гумору та особливі риси характеру.
Щоб герої були цікавими, вони мають трансформуватися. Це важливо для горизонтальних проектів, реаліті-шоу чи серіалів. Спочатку героя мають любити, потім ненавидіти, потім співчувати йому. Проте це працює зовсім по-іншому для телепроектів із одним або двома головними ведучими. Тут важливо, щоб ведучий змінювався не у своїх рисах, а у ставленні до подій. Усі звикли, що ведучий програми «Світ навиворіт» Дмитро Комаров сміливий і допитливий. Глядачі цього очікують. Він не може трансформуватися і втратити ці якості. Проте він весь час отримує новий досвід і розвивається. Це і є трансформація, яка тримає увагу читачів.
Посилюйте те, що створюєте. Ускладнюйте завдання своїм героям. Робіть їх яскравішими. Якщо Діма Комаров їде знімати закинутий аеропорт у Бразилії, він не стоятиме десь збоку біля злітних смуг. Він ризикуватиме і залізе на аварійну вишку. Усі емоції та ситуації мають бути піковими. Напівтони в емоціях роблять проект нудним, і ви втрачаєте глядача.
З ніг на голову. Коли формат уже всім зрозумілий та дещо набрид, спробуйте подивитися на нього з абсолютно протилежного ракурсу. В усіх казках усе закінчується весіллям, а в «Одруженні наосліп» — лише починається. Змініть сприйняття: наприклад, у «Зважених та щасливих» бути повним — погано. Якщо ж ви перевернете ставлення і скажете, що нічого поганого в цьому немає, вийде формат «Модель XL».
Глядач хоче розуміти, що він дивиться… Не можна посеред пригодницького фільму перетворити його на талант-шоу. Глядач має впізнавати за секунду форматні елементи та асоціювати їх із конкретним шоу. Якщо ви дивитеся «Голос країни», то розумієте, що це саме «Голос країни». У програми є своя музика, впізнавані декорації. Ви розумієте, чому судді там сидять саме так і хто вони. Впізнавана айдентика — це дуже важливо.
…і для чого. Глядач платить найдорожчим — своїм часом. Чому він має платити саме вам? Що ви можете йому дати? Наскільки передбачуваний емоційний вплив вашого шоу? Яким він буде? Колись творці кіно- та телепродукції замислювались лише над тим, чого вони хочуть навчити глядача. Сьогодні важливо і те, який емоційний осад залишиться у глядача. Що відчує глядач після перегляду? Із якою емоцією від буде розповідати друзям про переглянутий проект?
Знати свого глядача. Потрібно знати, хто дивиться шоу і чому. Що ваш глядач любить? Як проводить вільний час? Скільки часу витрачає на роботу чи на хобі? Свій глядач — це той, якого ми дуже добре знаємо. Можемо передбачити, в який момент програми він буде в захваті, а коли піде заварювати чай і щось проґавить.
І знову логлайн. Поверніться на початок. Коли уже все готово і прописано, знову напишіть логлайн. Подивіться, що змінилося після розробки, прописування усіх форматних елементів та чисельних брейнштормів. Чи первинний логлайн змінився? Якщо так, то який варто обрати?
Як створювати проекти так, щоб ніхто не звинуватив вас у запозиченнях? Це болюча тема для багатьох авторів. Формат «Одруження наосліп» через рік після прем’єри на «1+1» так надихнув творців із Red Arrow, що вони створили дуже схоже шоу Married at First Sight. Тут дещо змінені історія, подача та форматні елементи. На жаль, таких історій безліч. Як уникнути проблем? Наприклад, ви вирішили створити «Голос Львівської області». Зробили крісла з кнопками, посадили суддів, змонтували схожу сцену. Це все запатентовані форматні елементи шоу «Голос». Так робити не можна, бо це буде копіюванням формату. Але можна по-іншому: залишіть основну складову — шукайте талановитих людей, які співають, та оформіть шоу у нову обгортку, вигадайте оригінальну назву, створіть нові умови та драматичні форми. Якщо не можете вигадати, краще купіть формат, який уже існує.
Створити свій формат чи адаптувати куплений? Правильна адаптація часом забирає стільки ж часу, скільки й створення нового. У кожного шоу є своя так звана «біблія формату». Це документ, в якому прописують абсолютно все: сценарій, сцену, декорації, драматургію, поведінку суддів та ведучих. Деякі розробники форматів дозволяють адаптувати їх, вносити корективи, інші — категорично забороняють.
В Україні ігрові та ток-шоу не настільки популярні. У нас усі ток-шоу схожі на «Говорить Україна», де обговорюють певні події, вбивства чи трагедії. Якісні ігрові та ток-шоу чомусь занадто добрі для нашого глядача. Він по телевізору очікує побачити щось піково-емоційне. Дивитися на позитивне спілкування двох людей, в якому немає гострих кутів і яке відбувається в статичному кадрі та однакових декораціях, нудно.
Реаліті змінюють глядача. Звісно ж, кожен проект прагне змінювати, навчати чи виховувати глядача. Це складна і дещо ідеалістична мета. Зміни не стаються швидко. Проте ми завжди намагаємося вкладати в наші формати певні меседжі. В «Одруженні наосліп» психологи коментують дії героїв, які хочуть побудувати сім’ю. По суті, це тренінг із побудови стосунків. Такі речі потроху працюють над позитивною трансформацією глядача.
