Як в Маріуполі з’явилось медіа про культуру, історії містян та селян.
Індустріальний, «останній форпост», металургійний центр — стереотипи, якими зазвичай описують Маріуполь. Роксана Куранова побачила у місті позитивні зміни і разом з командою створила онлайн-медіа «Від себе». Журналісти розповідають про ініціативи, молодий бізнес, незвичних людей та події у місті. А у грудні команда завершила великий спецпроєкт про життя та реформи у маленьких містах та селах Донецької області. Головна редакторка Роксана Куранова розповіла MediaLab про пошук фінансів, експерименти з форматами матеріалів та недовіру мешканців сіл.
Головна редакторка «Від себе» Роксана Куранова
Не стати одним з тих медіа, які швидко згасають
Як і багато студентів факультету журналістики, я замислювалася над тим, щоб зробити своє медіа. Навчалась та працювала я на маріупольській міській онлайн-платформі, де великою частиною контенту були новини. Ресурс належить Метінвесту. Спочатку я не усвідомлювала цей зв’язок, але коли почався тиск, спроби впливу на мій світогляд та нав’язування політичних поглядів, я попрощалась з цією роботою. Далі переїхала у Запоріжжя і спробувала працювати на Суспільному, але за пару тижнів зрозуміла, що це не моє.
Повернення до Маріуполя я вважала кроком назад. У місті є кілька незалежних сайтів, але всі вони концентруються на новинах або відеоконтенті, а мене як журналістку це не цікавило. Коли я розмірковувала про місто, то зрозуміла, що Маріуполь дуже змінився за останній час — активно впроваджуються реформи, з’являються цікаві проєкти, молодь відкриває кав’ярні. Маріуполь — це не просто «останній форпост» чи металургійний центр Донецької області. Тут є про що розповідати. Є й для кого.
Я повернулась у Маріуполь і зібрала команду. У ній восьмеро людей: мої знайомі, які займалися журналістикою або SMM і хотіли творити. Ми одразу почали думати про фінансування, оскільки не хотілось стати одним з численних студентських проєктів, які швидко згасають. Знайшли його у програмі UCBI від USAID, при чому на зустрічі-захисті проєкту ми дізнались, що нам дуже пощастило, оскільки ця програма закінчувалась.
Крім журналістів у команді з’явилась менторка від Агенції розвитку регіональних медіа «АБО». Разом з Лєрою Лаудою ми працювали над створенням сайту, розробкою перших тем. Вона приїхала до Маріуполя на презентацію «Від себе», і ми досі спілкуємось. Також я розуміла, що нам потрібні бухгалтер та юрист, аби творча команда була захищена і могла докладати всі зусилля до своєї роботи. І ми знайшли фінансового менеджера з юридичною практикою.
Сайт ми запустили у березні 2019 року. Для мене це був непростий час, бо я якраз закінчувала бакалаврат. Деякі викладачі підтримували проєкт, лайкали, репостили, а інші вважали, що я займаюсь дурницями і це швидко закінчиться, а ось диплом — це справді важливо.
Презентація «Від себе» у Маріуполі
Експериментальні формати, слабке місце, боти
На день міста ми провели відеодослідження, питали перехожих, чого їм бракує у міських медіа. Ці відповіді ми поєднали з нашими інтересами й народилось «Від себе».
Люди втомились від негативних новин, і ми самі хотіли відійти від чорнухи й зробити акцент на життєвих історіях, цікавих закладах та проєктах. Ми хотіли зробити медіа, в якому було б цікаво працювати нам і яке було б цікаво читати людям. Звісно, є теми, яких неможливо уникнути, адже вони турбують аудиторію, але можна експериментувати з подачею.
Перший формат — це тести, зараз у нас їх сім. Завдяки інтерактиву читачі можуть дізнатись про реформу освіти, а також про медичну реформу. Аудиторія добре реагує на наші колажі і gif-анімацію на обкладинках матеріалів, наша дизайнерка часто отримує компліменти.
Менш фановий, але все одно незвичний формат — це картки, в яких ми пояснюємо декілька питань під однією темою. У першій картці, наприклад, ми розповідали, що робити, якщо ви потрапили у неприємну ситуацію в поїзді. Ми розібралися, чи можна пити алкоголь у вагоні, до кого звертатись, якщо попутник поводиться неадекватно і чи можна викликати поліцію.
Такі формати привертають увагу молодої аудиторії, на яку ми й орієнтуємось. Але матеріали, зокрема, про змінення в програмі «Доступні ліки» та спецпроєкт про життя у селах читають і старші люди.
Значного розголосу «Від себе» набув під час Гогольфесту. Наш сайт існував всього тиждень, але організатори погодились зробити нас інформаційними партнерами. Це стало поштовхом, бо у нас виходили ексклюзивні матеріали про фестиваль, наприклад, Dakh Daughters записали відеозапрошення і саме ми його опублікували.
Новини — це наше слабке місце, від самого початку вони не були у нашому фокусі. Ми маємо новинну стрічку, яка стосується новин про культуру. Основний контент — історії від маріупольців для маріупольців. Ми розповідали про двох дівчат, що відкрили свої кав’ярні; жінку, яка змінила пять професій від інженерки до садової магнатки; чоловіка, який намагається досягти Zero waste; хореографку, яка залучає до балету дітей з інвалідністю. Була серія матеріалів про ранок маріупольців: поради з продуктивності давали поетеса, футболіст, власник банку.
Наші читачі здивували нас пропозицією зробити серію статей про плейлисти різних людей. Коли ми запитали, про плейлист якої відомої людини в місті вони хотіли б дізнатись, то отримали відповідь — мера. Хоча ми й кажемо, що не хочемо писати про міськраду, але оскільки читачі просили, то ми звернулася до мера. Покищо відповіді не маємо.
Багато уваги від аудиторії отримав гайд по Маріуполю, над яким ми працювали кілька місяців. У ньому є поради куди піти, де поїсти, де поселитись. Але по-справжньому вірусним став матеріал «Куди здати непотрібні речі в Маріуполі». В цьому огляді є адреси й телефони, він отримав понад 10 тисяч переглядів на сайті та 200-300 репостів. Ми не сподівалися, але він класно вистрелив.
Пройшли ми й випробування ботами. Коли вийшов матеріал про акцію «Ні капітуляції!», під нашим дописом було багато хейтерських коментарів. Ми почали переглядати сторінки авторів, і стало очевидно, що вони тільки-но створені.
Анатомія реформ донецьких сіл
У нас є спецпроєкт про життя у донецьких селах. У 2018 році разом із командою ми робили опитування у прифронтовій зоні Донецької області. Під час цього дослідження я їздила селами, невеличкими містами, бачила, яке там життя — воно мене дивувало і жахало. Всі люди так чи інакше травмовані війною, села помирають, хоча насправді, вони помирали задовго до початку війни.
Так народилась ідея проєкту — розповісти про села та впровадження реформ. Сьогодні в медіа дуже популярні історії успіху, ми ж хотіли показати реальне життя.
Проєкт мав фінансову підтримку від Internews, і так почались експедиції. Ми були в місцях, де немає нічого: газу, магазинів, медичних пунктів. Щоб купити хліб, треба їхати до сусіднього села, в якому магазин може бути зачинений. Журналістка з нашої команди якось спитала у місцевих: «Де у вас можна попити каву?», на що отримала погляд, сповнений нерозуміння, бо у них такого немає. Коли я розповідаю про села друзям, наприклад, з Вінниці, вони щиро дивуються, оскільки у селах Вінницької області газ є.
Ми були у 12 селах Донецької області, в які зазвичай не їдуть ані екскурсії, ані журналісти. Є звісно, і такі села як Сартана, яке вважається частиною Маріуполя — там все добре, а є такі як Новопавлівка, у якому роботи немає, молодь їде до міст, а залишаються тільки пенсіонери.
Новопавлівка. Фото з репортажу «Від себе»
Тому ми й досліджували, як впроваджуються реформи у Донецькому регіоні і чи є покращення. Основну увагу приділяли освітній, медичній реформі та децентралізації.
Реформа освіти досить успішно працює навіть у маленьких селах. У школах є техніка, навчальні матеріали, відремонтовані класні кімнати з новими меблями. Але поговоривши з людьми, ми зрозуміли, що вони бояться ОТГ (Об’єднана територіальна громада — авт.). Наприклад, у Бугасі сільський голова переживає, якщо зроблять ОТГ, то школи й садки, де мало учнів, можуть закрити. Усіх учнів потрібно буде підвозити до єдиного закладу в центрі ОТГ. Але загалом по селах мало хто з мешканців знає, що це взагалі таке.
Щодо медичної реформи — теж неоднозначно. Є села, в яких фельдшерсько-акушерський пункти (аналог лікарні в маленьких селах — авт.) обладнані комп’ютерами, мають новий ремонт. А в фельдшерському пункті у Новопавлівці чи в Новогригорівці працює лікарка, якій більше вісімдесяти років, у будівлі з тріщинами на стелі і стінах. Там немає ніякого обладнання і ліків для допомоги. Іноді вона їздить на велосипеді до своїх пацієнтів.
Майже в кожній школі чи фельдшерському пункті питали, чи є у нас дозвіл на те, щоб з ними розмовляти. В деяких закладах нас навпаки чекали, бо чули про спецпроєкт. Важливо, що перед тим як їхати у село, ми нікого не попереджали, аби уникнути ефекту «до нас їде ревізор», коли все спеціально прикрашають та прибирають. Ми хочемо показати реальне життя, яке може не сподобатись, і продемонструвати впровадження реформ без показухи.
Дмитрівка. Фото з репортажу «Від себе»
Більшість людей, яких ми зустрічали на вулицях, хочуть, щоб їх почули, їм важливо розповісти про свої проблеми. Але були й негативно налаштовані селян, впевнені, що нас прислав хтось, і заплатив, аби ми написали щось погане. Одного разу журналістка майже пів години пояснювала чоловіку, що проєкт — це наша ініціатива, ніякий депутат до цього не причетний. Думаю, що він так і не повірив.
Деякі наші читачі не готові були прийняти реальність, наприклад, під одним з репортажів був коментар, що ми зробили найгірший матеріал, спеціально відбирали найжахливіші фото, щоб якомога гірше показати їхнє рідне село. В таких випадках ми намагаємось пояснювати, для чого цей проєкт створювався. Загалом, люди дуже активно коментують репортажі «Анатомії реформ», часто діляться історіями з дитинства.
Маріуполь такий, яким ти його хочеш бачити
В редакції ми іноді жартуємо, що «Від себе» — це індустріальний лайфстайл. Важливо бачити цікавинки та красу навіть у сірих районах. Я розумію маріупольців, які працюють по десять годин на добу на важкому підприємстві, їм не до виставок та культури. Але в цих людях ми бачимо історії і розуміємо, що вони можуть стати цікавим і цінним контентом. Наприклад, була ідея зробити гайд по заводських їдальнях, можливо реалізуємо її у новому році. Для нас важливо показувати людям, що місто змінюється, що тут є непересічні люди, вільний простір Халабуда, арт-платформа ТЮ і багато-багато місць, де можна класно провести час.
В перший рік існування «Від себе» ми хотіли набрати кейсів, навичок, аудиторію. Наступного року будемо випробовувати способи монетизації, оскільки тепер нам є що показати рекламодавцям.
Фотографії дала Роксана Куранова
