«Фільтр» для розвитку медіаграмотності

Або чи може медіаграмотність стати стилем життя українців?

На Lviv Media Forum 2021 Міністерство культури та інформаційної політики представило новий загальнонаціональний проєкт із медіаграмотності — «Фільтр». Презентація відбулася у межах потоку «Дезінформація та критичне мислення / Виклики» за модеруванням Ігоря Балинського. Валерія Ковтун, менеджерка проєкту й журналістка, і Тарас Шевченко, заступник Міністра культури та інформаційної політики, розповіли, як держава планує розвивати медіаграмотність своїх громадян та громадянок, з ким у цьому співпрацюватиме, а також до чого тут… Моцарт.

Медіаграмотність очима держави

За словами Валерії Ковтун, критичне мислення — один із головних компонентів медіаграмотності. Під час Світового економічного форуму звучала думка, що критичне мислення — топнавичка сучасності. Неможливо знати все, як Google, але важливо бути гнучкими, швидко приймати рішення, зважувати «за» і «проти». Зрештою, нині на цьому акцентують бізнес і роботодавці. 

Якщо IQ неможливо змінити (принаймні так кажуть), то критичне мислення — це навичка, яку можна і варто прокачувати все життя. Зараз у науці рухаються від терміну «навчати медіаграмотності» до поняття «просувати медіаграмотність». МКІП планує навчити раз і назавжди, але водночас постійно нагадувати про важливість медіаграмотності. 

«На початку ми стикнулися з тим, що медіаграмотність важко зробити цікавою темою. Ініціатив багато, але хочеться їх апдейтнути, аби всім було цікаво і кожна людина знайшла для себе щось корисне», — додає Валерія.

Як показує дослідження «Детектор медіа», більш ніж половина українців та українок (57%) вважають проблему дезінформації та маніпуляції у ЗМІ актуальною. Тобто значна частина людей взагалі не розуміє, що дезінформація – це проблема. 25% людей переконані, що медіа на них не впливають. 

Ми також з’ясували, що є безліч потужних міжнародних і громадських організацій, які давно займаються темою і мають круті ініціативи. Однак, досі не було єдиного вектора для всіх цих проєктів. Тому складно розібратися в масиві роботи з медіаграмотності й знайти щось для цільової аудиторії. 

Ще одне питання — відсутність мотивації. Медіаграмотність не стоїть у піраміді цінностей багатьох людей у регіонах, які зайняті вирішенням побутових і фінансових проблем. 

Великою проблемою є низький рівень довіри до національних медіа. 

Медіаграмотність по-фінськи: дитсадок як форпост у битві з дезінформацією

Валерія Ковтун каже, що перед початком роботи МКІП звернулися до досвіду Фінляндії. У європейському рейтингу медіаграмотності Фінляндія посідає перше місце. Навчання медіаграмотності у них запроваджене з 1960-го року і починається змалку. Є відомий  фінський афоризм: «Перша лінія захисту від дезінформації — це вихователь/ка у дитсадку». Програми сфокусовані не на контрпропаганді й контрнаративах, а на національній ідеї. Вони апелюють до того, що бути фіном або фінкою — це бути активними, вміти перевіряти інформацію і приймати зважене рішення на індивідуальному та суспільному рівнях. Фінляндія вирізняється тією довірою між людьми та до медій, якої бракує в українському середовищі. Наприклад, там жорстко критикують держслужбовців за поширення фейків. Просування медіаграмотності спирається на системність і співпрацю, до яких прагнемо й ми як проєкт. 

…і по-українськи: проєкт «Фільтр»

За словами Тараса Шевченка, МКІП постійно повторює, що медіаграмотність і критичне мислення є пріоритетом для держави. Восени минулого року МКІП уперше відніс медіаграмотність до перших пріоритетів разом із протидією дезінформації. Так було започатковано проєкт «Фільтр». Участь держави у певній ініціативі завжди має плюси й мінуси. Серед мінусів – менша гнучкість і швидкість, більше бюрократії. З плюсів: можливість працювати масштабно, координувати інші органи влади, співпрацювати з Міністерством освіти і науки, Міністерством цифрової трансформації та запроваджувати ініціативи на загальнодержавному рівні. Тарас Шевченко сподівається, що цей проєкт таким і буде: масштабним, загальнодержавним і, найголовніше, вестиме до змін. 

Валерія Ковтун каже, що за результатами аудиту команда сформувала для «Фільтру» місію: об’єднати й координувати зусилля держави та партнерів, щоб зробити медіаграмотність невіддільною навичкою сучасних українців та українок. Тобто створити єдиний вектор. А завдання «з зірочкою» виглядає так: не слід залякувати людей і говорити, що «ми є жертвами дезінформації, нам потрібно захищатися». Як проєкт із медіаграмотності, «Фільтр» заохочує відкривати можливості та брати на себе відповідальність за майбутнє. Адже не «хтось», не політики вирішують, як складеться ваш шлях. Прокачавши навички критичного мислення, ви самостійно здатні покращити якість власного життя. 

«Найперше ми систематизували наявні ресурси з медіаграмотності, зайнялись створенням сайту, на якому можна знайти інформацію, курси, відео й блоги з медіаграмотності. Дані систематизовані за цільовими аудиторіями. Також сайт передбачає існування інтерактивної мапи ініціатив по областях», — додає Валерія.

Навчання медіаграмотності як розвага: концерти, конкурси й клуби

За словами Валерії Ковтун, «Фільтр» намагається акцентувати на інфотейменті та простоті комунікацій. «Ми розуміємо: люди живуть у перенасиченому інформаційному середовищі. Меседжі, які викликають позитивні емоції, лишаються з ними найдовше. Формат інфотейнменту та зрозуміла комунікація допоможуть нам просувати складну тему медіаграмотності різним авдиторіям їхньою мовою.

Ми почали з цікавого проєкту — провели концерт класичної музики: у першій його частині виконувались твори Моцарта, Бортнянського та інших композиторів, а другою частиною стала була дискусія про медіаграмотність та способи просування українських наративів за кордон. Ми запросили Грегора Розумовського — нащадка останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Він поділився своїм баченням, як живе і сприймає Україну Європа, та як на останню впливає дезінформація». 

За словами Валерії й Тараса, для МКІП важливо, аби медіаграмотність сприймали як тему побутових розмов. Разом з ОБСЄ Міністерство культури та інформаційної політики планує створити клуби з медіаграмотності. У них люди будуть обговорювати проблеми свого села або міста, звертаючись до навичок медіаграмотності. 

«Ми фокусуємося на роботі з медіа та медіаосвіті. Співпрацюємо зі Шведським інститутом, що готує блок уроків із медіаграмотності для українських шкіл. У вересні опублікуємо книгу — художній текст про героїню, яка шукає себе у світі маніпуляцій і користується навичками медіаграмотності. Також плануємо конкурс «Репортер» для школярів і школярок 9–11 класів. За умовами вони творитимуть подкасти й телесюжети, керуючись стандартами журналістики та правилами фактчекінгу. Приз для переможниць чи переможців — поїздка до ньюзрумів у Києві, нагода спробувати себе в журналістських ролях і вихід їхніх матеріалів в ефір загальнонаціонального телеканалу чи публікація подкасту на сайті. 

Нагадаємо, що МКІП анонсувало проєкт у липні 2020-го року. До обговорення залучили представників і представниць UNICEF Ukraine, StopFake, Громадського радіо, Internews-Україна, ЦЕДЕМ та ін., а також три міністерства (Міністерство культури та інформаційної політики, Міністерство освіти та науки, Міністерство цифрової трансформації) і Держкомтелерадіо. На кінець 2022-го року Міністерство сподівається підвищити рівень розуміння людьми впливу медіа на життя до 90%.

Матеріал створений у рамках проєкту Львівського медіафоруму, який співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через Вишеградські гранти від Міжнародного Вишеградського Фонду / International Visegrad Fund. Місія фонду полягає у просуванні ідей щодо сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію Міжнародного Вишеградського Фонду.

Матеріали до теми:

Як зробити журналістику більш впливовою
15 ресурсів для перевірки інформації
Як зробити перший крок до журналістики даних
9 ресурсів з можливостями для журналістів

Головне зображення: Markus Spiske