Німецьке видання створило тіндер для політичних опонентів.
Скорочену аудіоверсію тексту можна послухати тут:
Країна дедалі дужче поляризується за соціально-політичною ознакою. Носії різних поглядів не спілкуються між собою, навіть якщо мешкають по сусідству. Ліберали й консерватори живуть в інформаційних бульбашках і заочно обмінюються звинуваченнями, демонізуючи одне одного. Звучить знайомо, але це про Німеччину. Тамтешнє видання Zeit Online допомагає людям почати говорити одне з одним, організовуючи читачам із різними поглядами побачення. Сервіс My Country Talks називають «політичним тіндером», розповідає Шан Ван у матеріалі для Nieman Journalism Lab. Поки що жодна пара не почубилась.
Ідея знизити градус ворожнечі в суспільстві, спонукаючи людей розмовляти між собою, не нова. Але ініціатива Zeit Online — цифрової версії популярного німецького видання Die Zeit — виникла у слушний час. Наближалися вибори, й політична напруга в суспільстві зашкалювала.
Дванадцять тисяч читачів видання відповіли на коротку анкету із найбільш суперечливими темами німецької політики. Наприклад, скількох біженців із Близького Сходу має прийняти країна. Або чи справедливо Захід чинить із Росією. З-поміж тих, хто відповіли, організатори обрали шістсот пар із усієї країни для участі в проекті «Німеччина розмовляє».
У червні 2017 року ці пари зустрілись. Ніхто не постраждав. Розповідь журналістів Zeit Online, що були присутніми при розмовах п’яти пар, можна прочитати англійською тут. Три чверті пар залишились задоволеними експериментом і сказали, що хотіли б зустрічатися ще.
«Майже всі учасники сказали, що їм було цікаво познайомитися зі співрозмовниками, а погляди опонентів стали більш зрозумілими. Ми пересвідчились, що можемо зводити разом людей із різними політичними поглядами, і їм удається поговорити одне з одним, а не повернутись одне до одного спиною й гиркатись у твітері», — розповідає про експеримент заступниця головного редактора Zeit Online Марія Екснер.
Ідея проекту зринула, коли Марія та її колеги обговорювали матеріал журналу The New Yorker про те, чому людям важко змінювати свою думку. Деякі дослідження, на які посилались у цьому тексті, засвідчують, що особисті розмови допомагають пом’якшити радикальні погляди.
Один із учасників проекту після зустрічі розповів, що йому випала співрозмовниця, прихильна до Путіна. На запитання з анкети ця жінка відповіла, що Захід чинить із Росією несправедливо. «Я не міг уявити, чому хтось може так вважати. А потім почув історію цієї жінки. Вона народилась в одній із країн колишнього Радянського Союзу, її родина досі має міцні зв’язки з рідною землею. Відносини між Заходом і Росією вони сприймають крізь призму своєї біографії», — переказує його враження Марія Екснер. Частина учасників першого експерименту висловила бажання розмовляти з людьми, чиї погляди ще дужче відрізняються від їхніх.
Щоб посадити ще більше людей за стіл для бесіди, Zeit Online залучило партнерів — громадські організації та медіа з інших регіонів Німеччини (офіс Die Zeit — у Гамбурґу). День наступної зустрічі в Німеччині призначений на 23 вересня.
Тих, хто зголосилися, просять відповісти на сім запитань із варіантами відповіді «так» і «ні». Наприклад, «чи потрібно звільнити німецькі міста від машин?» та «чи можуть мусульмани та не-мусульмани мирно співжити в Німеччині?». За місяць назбиралося близько двадцяти тисяч зголошень, а загалом, за словами головреда Zeit Online Йохена Веґнера, організатори сподіваються на сто тисяч. За стіл сядуть не всі: хтось передумає, комусь не знайдеться відповідної пари, хтось буде незадоволений конкретним співрозмовником.
Для залучення людей та формування пар співрозмовників видання використовує платформу My Country Talks, яка має перетворитись на загальнодоступний інструмент побудови політичного діалогу в суспільстві. Нею може скористатись будь-яка редакція.
Алгоритм My Country Talks складає пару з людей, які відповіли на кілька запитань із анкети по-різному. Він добирає людей, які мешкають не більш ніж у двадцяти кілометрах одне від одного, аналізуючи поштові індекси, зазначені при реєстрації. Підібравши двох людей, програма пропонує їм зв’язатись електронною поштою. Якщо хтось відмовиться від запропонованого співрозмовника, заміни не буде — це все ж не тіндер.
Південнонімецька щоденна газета Schwäbische Zeitung долучилась до проекту, щойно він стартував. За словами заступника головреда видання Янніка Діллінджера, серед читачів, які реєструються на My Country Talks, лівих і правих порівну.
А як щодо тролів або агресорів, які можуть перетворити мирну розмову на скандал чи бійку? «Так, є такі люди, що ти читаєш їхні відповіді й думаєш: це, певно, хтось із отих фейсбук-коментаторів», — каже Діллінджер. Система фільтрує віртуальних персонажів, вимагаючи при реєстрації номер телефону учасника та беручи письмову згоду, перш ніж дати його координати співрозмовникові. Організатори перевіряють особисті дані кожного учасника, радять парі обмінятись кількома листами, перш ніж зустрічатись, і призначати зустріч у публічному місці. «Думаю, що більшості людей, які на це підписуються, справді цікаво», — говорить редактор Schwäbische Zeitung.
Сервіс My Country Talks уже вийшов за межі Німеччини. Газета La Repubblica та HuffPost Italia організували зустріч для сімдесяти пар італійців. Швейцарці переклали інтерфейс платформи французькою та локальною версією німецької. У деяких країнах поштовий індекс не дозволяє визначити, де мешкає людина, тому довелося просити учасників вказувати домашню адресу. Творцям сервісу довелося попрацювати над тим, щоб він відповідав європейському законодавству про захист персональних даних.
Зацікавлені у використанні сервісу редакції є по всьому світі «від Аляски до Австралії». Заступник головреда Zeit Online Себастіан Горн, відповідальний за розробку My Country Talks, каже, що особливо цікаво дізнаватись, які питання, на думку організацій-партнерів, розколюють суспільство в їхніх країнах. Деякі питання актуальні всюди — наприклад, чи закривати кордони для біженців.
А от у Норвегії одна з найгостріших тем — чи потрібно зберегти в дикій природі вовків. Головна редакторка тижневика Morgenbladet Анна Єнссен каже, що це стало для неї несподіванкою, адже більшість читачів видання — освічені містяни, які навряд чи колись бачили вовка на волі. «Норвегія велика, значна частина її території мало залюднена. Тож це питання зумовлене класичним протистоянням норвезької політики: міське проти сільського, еліти проти всіх решта», — коментує Анна Єнссен. Її видання має намір провести першу серію зустрічей My Country Talks цієї осені в партнерстві з двома норвезькими медіями. Одне з них, громадський мовник NRK, проводить соціологічне опитування, щоб зрозуміти, які питання є найбільш суперечливими для мешканців різних регіонів Норвегії. Організатори ще не визначили, які з них включати до анкети.
«Кінцевою метою є менш поляризована дискусія та більш відкрите й плюралістичне суспільство, але не факт, що цього можливо досягти, — коментує Єнссен. — Та ми також хочемо, щоб люди усвідомили цінність долучення до спільної дискусії, а не розділення на ізольовані групки». Morgenbladet сподівається, що в такий спосіб їй вдасться зупинити зростання екстремістських настроїв у норвезькому суспільстві.
Сервіс My Country Talks зацікавив і уряди різних країн. У редакції Zeit Online ще не визначились, як відповідати на цей запит. «Ми не знаємо, як можемо працювати з чиновниками, адже ми журналісти, — говорить Веґнер і додає, що платформа відкрита для всіх, тож за бажання нею можуть скористатись і органи влади. — Але ми б воліли не працювати з урядами безпосередньо. Журналісти мають бути нейтральними, коли доходить до дискусії. Ми створюємо умови для розмови й гарантуємо, що даними, які нам довіряють, ніхто не скористається».
Довіра, на думку Марії Екснер, виникає завдяки тому, що в анкеті респондентам не ставлять запитання на зразок «за якого кандидата ви будете голосувати?», а пропонують висловитися про речі, які їх справді цікавлять. Їй видається, що учасники проекту прагнуть передусім не потеревенити про політику, а бути почутими.
Почати використовувати платформу My Country Talks легко — напишіть листа організаторам англійською чи німецькою мовою. Контакти є тут.
Переклав і адаптував Отар Довженко
