Білоруські ЗМІ роблять якісну соціалку — чого можна в них навчитися?

Білорусь — країна, якою 27 років поспіль керує один президент. Щоправда, після останніх президентських виборів, які пройшли восени 2020 року та супроводжувалися масштабними акціями протесту по всій країні, Олександра Лукашенка у світових медіа все частіше називають самопроголошеним президентом. 

Його також часто називають «останнім диктатором Європи» через його стиль правління та жорсткий контроль над усім, що відбувається в країні. В Білорусі досі існує смертна кара, опозиція переслідується, а журналістів та блогерів, які мають протилежні до риторики Лукашенка погляди, арештовують — чого варта лише історія із засновником телеграм-каналу Nexta Романом Протасевичем, заради якого за допомогою військового винищувача посадили пасажирський літак Ryanair. 

Бути опозиціонером в Білорусі — ризиковано, так само як і висловлювати будь-які тези, які псують імідж влади та самого бацьки. Тому політичної журналістики в країні як такої, фактично, не існує. Так само і журналістських розслідувань як жанру в принципі. Білоруські журналісти, які хочуть писати про політику, корупцію, диктатуру та зв’язки Лукашенка з президентом РФ Володимиром Путіним, можуть робити це лише за однієї умови — якщо будуть знаходитися поза межами Білорусі. І якщо не планують повертатися до неї. А як показала історія з Протасевичем — якщо не планують пролітати над нею або проїжджати повз. 

Однак у Білорусі таки є журналістика, з якої можна брати приклад. Вона зосереджена на соціальній тематиці, а не на політичній.

На білоруську соціалку як приклад можна дивитись і українським журналістам, які хочуть розвиватися в цьому напрямку та бажають робити якісні матеріали. Адже білоруські проєкти такого формату — це і справді про якість. 

Одне з найбільших та найвідоміших видань Білорусі — Tut.by. І у травні 2021 року редакція цього видання стала об’єктом переслідувань та репресій з боку влади. 18 травня 2021-го у співробітників ЗМІ провели масові обшуки, а за день до цього журналістку видання, Любов Касперович, арештували на 15 діб. 21 травня співробітники видання втратили доступ до власних серверів. А на початку червня стало відомо, що причина блокувань — матеріали про незареєстрований фонд BYSOL. Попри тиск, редакція продовжує працювати — доступ до соціальних мереж втрачений не був.

Кілька великих проєктів Tut.by «заточені» під YouTube: це проєкти «(Не) маленький человек», «Быть мамой», «Быть молодым», «Люди в студии» тощо. Всі вони сфокусовані на гострих соціальних темах. 

Контент, який продукує Tut.by, відрізняється професійним підходом та оригінальністю. По-перше, у всіх матеріалах, які фокусуються на житті вразливих груп населення, дотримано морально-етичних норм, а журналісти використовують коректну лексику. По-друге, герої, яких відбирають для таких сюжетів, справді цікаві, їхні історії вражають та западають в серце. При цьому, акценти в їхніх розповідях розставлені не на «скандалах» та «сенсаціях», а на особистостях та їхніх проблемах. 

«(Не) маленький человек» — проєкт про людей з різних сфер діяльності або різних професій, які відверто розповідають про те, чим займаються. Зазвичай це «маленькі» люди, тобто ті, кого ми навіть не помічаємо та рідко цікавимося їхньою роботою. У об’єктиві журналістів побували сільський поштар, цвинтарний сторож, дояр, зварниця, кухар, який готує їжу для бездомних та інші герої. 

«Быть мамой» — проєкт, в якому жінки різного віку, соціального статусу та стану здоров’я розповідають про свій досвід материнства. Серед героїнь, наприклад, є матері дітей з інвалідністю, жінки, які втратили своїх дітей, мами прийомних дітей.  

Проєкт «Быть молодым» фокусується на історіях молодих людей з різним досвідом. Хлопці та дівчата відверто розповідають свої історії: хтось зізнається, чому вживав наркотики, хтось розповідає про свою інвалідність та сприйняття навколишніх, хтось відкриває свій ВІЛ-статус. 

У проєкті «Люди в студии» гості діляться своїми найрізноманітнішими історіями. Це історії про цікаві професії, незвичайні сфери діяльності, досвід життя з рідкісним діагнозом тощо.

«Люди на границе» — проєкт, присвячений білоруським селам, які розташовані на кордоні з іншими країнами: з Росією, Польщею, Україною, Латвією. 

Важливою ознакою відеопроєктів Tut.by є якісний монтаж. І, що найголовніше — герої, яких запрошують до участі журналісти, розповідають свої історії з відкритими обличчями, публічно. Що свідчить про довіру до ЗМІ та їхній імідж, а також про здатність журналістів знайти правильних людей та вмовити їх на відверту розмову. 

Ще одне білоруське онлайн-видання — Onliner — також робить якісну «соціалку», розбиваючи свої продукти на різні за форматами програми. Так, до прикладу, в YouTube-програмі «Без лица» в студію запрошують героїв та героїнь, які розповідають про свою роботу або діяльність відверто. Їхні обличчя заховані за білою маскою, вони однаково вдягнуті — у чорні реглани з капюшоном, джинси та біле взуття. Серед героїв програми — ескортниця, утриманка, співробітник будинку для літніх людей, стюардеса, кухар, колишній ув’язнений, шахрай та інші. Часто у їхніх розповідях йдеться про незаконну діяльність, порушення норм та правил. 

У програмі «Монолог» на цьому ж каналі є герої, які розповідають свої відверті життєві історії — але вже з відкритим обличчям. А в програмі «Бытовуха» своїми професійними історіями та розповідями з життя діляться, до прикладу, чоловік, який працює майстром манікюру, спеціалістка з депіляції, сексолог, стоматолог та водій маршрутки. 

На історіях конкретних людей також фокусуються й автори проєкту «Людскія справы» від Белсат. Тут у ракурсі герої, які опинилися в складних життєвих обставинах та потребують допомоги. Зокрема,  юридичної. Наприклад, багатодітна сім’я, якій не виплачують матеріальну допомогу, незаконно звільнені працівники підприємства, або люди, чиї помешкання чи ділянки незаконно продають.

Окрім власне ЗМІ, які займаються соціальною тематикою, в Білорусі також діють ресурси, які допоможуть навчитися висвітлювати такі теми або підкажуть, де можна вдосконалити свої знання з такого напрямку. До прикладу, Press Club Belarus має окремий розділ «Соціальна журналістика», на якому зібрано корисні поради та можливості для медійників, що працюють із соціалкою. 

Подібні можливості та поради також публікують на сайті БАЖ — Білоруської асоціації журналістів. БАЖ стежить за справами арештованих колег з інших видань, зокрема і з Tut.By, та публікує інтерв’ю з медійниками, які вийшли з ув’язнення.

Саме так, через досвід конкретної людини, білоруські журналісти відхиляють завісу та показують нам життя простих людей — те, що зазвичай залишається за лаштунками. Так ми дізнаємося і про дрібну корупцію, і про соціальну несправедливість, і про дискримінацію, і про домашнє насильство, і про низку інших проблем, про які зазвичай заведено мовчати. 

Людські історії — це те, що буде залишатися з нами незалежно від політичного режиму, країни, епохи тощо. Соціальна журналістика — це щось, що дає змогу кожному з нас відчути єдність з іншими, відчути розуміння, підтримку, поділитися досвідом та перейняти досвід інших. Об’єднатися — десь заради великої спільної мети, а десь — заради допомоги одній конкретній людині. Ось чому важливо робити таку журналістику. Навіть у складні часи. А точніше — особливо у складні часи.

Більше матеріалів на тему Білорусі:
«Поки є Лукашенко, журналістики в Білорусі не буде»
Саша і Псіхо3%
«Коронавірус усе зламав»
«Не быць скотам»
Писати про подорожі: як це робить міський журнал 34travel

 

Головне зображення: Tim Marshall

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.