Або як журналістам налагоджувати комунікацію з науковцями та боротись із маніпуляціями.

Чому важливо, щоби голоси науковців та науковиць були почуті, особливо під час коронавірусу та вакцинації? Чому журналістам і журналісткам необхідно налагоджувати комунікацію із вченими та доносити до своєї аудиторії виключно перевірену інформацію?

Тому що фейки та маніпуляції на тему пандемії можуть загрожувати людським життям, — переконані українські науковці, експерти проєкту #Проковід, реалізованого дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) і громадською організацією INSCIENCE.

У рамках #Проковід вчені та лікарі ділилися на своїх сторінках в Instagram тільки перевіреною інформацією про коронавірус, вакцинацію, медицину та науку, викриваючи численні фейки, вкидання та неправдиві чутки.

Досвідом та результатами такої комунікації експерти проєкту поділилися під час LMF Talk, що пройшов в Ужгороді

Як доносити до людей інформацію про науку й, зокрема, коронавірус

Генетик, науковий керівник лабораторії «Діаген» Олександр Коляда переконаний, що потрібно налагоджувати комунікацію між науковцями, медіа та лідерами думок.

«Чи у всіх медіа в їхньому записнику є телефони людей з різних дисциплін? Чи є контакти експертів географів, біологів, медиків? Тих, які не просто вважають себе науковцями, а мають певний досвід, індекс міжнародного цитування тощо», — каже Олександр. 

На думку кандидатки наук, вченої у галузі клітинної біології Ольги Маслової, в українському суспільстві існує системна криза сприйняття будь-якої інформації.

«Це пов’язано з тим, що на наших теренах за нетривалий період були популярні кілька поглядів на світ: науковий комунізм, популярність екстрасенсів на кшталт Кашпіровського, релігійні погляди. І на весь цей хаос, який побутує в головах у людей, їм починають розповідати про інновації, науку.

На цю системну кризу мислення накладається бажання мати прості відповіді, а це не те, що можуть дати науковці. Тому ми маємо замкнене коло, в якому всі залишаються невдоволеними: науковці невдоволені, бо їх не чують, а люди невдоволені, бо не можуть отримати чітку відповідь на свої питання», — каже Ольга Маслова.

Експертка переконана, що лідери думок, які є проміжною ланкою, мають включатися в комунікацію, шукати більш-менш коректні відповіді та доносити інформацію до людей, застосовуючи прийоми, які відгукуються людям, але при цьому залишатися об’єктивними.

«Це дуже важко. Я також займаюся цим понад 10 років. Найбільш проблематично пояснити складні речі правильно, коректно, але водночас зрозуміло, і так, щоби колеги науковці нас не заплювали, — розповідає Ольга Маслова. — Коли ми говоримо про таку чутливу історію, як коронавірус, вакцинація, науковцям потрібно бути жорсткішими. 

Проти ірраціональних страхів чи псевдознань, важко боротися фактами. Тому доводиться говорити максимально відверто. Наприклад, на повідомлення про те, що вакциновані помруть за два роки, варто відповідати, що ті, хто не вакцинувався, помруть раніше. Погано звучить, грубо, але інакше не працює».  

Як спілкуватися з науковцями

Мікробіологиня Олена Лівінська каже, що проблема в тому, що науковці й суспільство спілкуються різними мовами, тому журналістам, на її думку, насамперед потрібно вибудувати із вченими «людські» стосунки.

«Більшості людей потрібні короткі відповіді в дусі “так” чи “ні”. Представникам ЗМІ потрібен короткий синхрон, а не довгі уточнення.

Але науковці — фахівці у своїй сфері, вони можуть не вміти говорити коротко й зрозумілими словами. Буває, що є медики, які вміють вас добре полікувати, але вони не можуть вам красиво розказати про те, як і чому людям потрібно вакцинуватися.

Перед тим, як ви почнете записувати коментарі, поговоріть з фахівцями, наладьте людські стосунки, поясніть, що саме і для чого від них потрібно», — каже Олена Лівінська.  

Вона додає, що науковці — це люди, які дуже прискіпливо ставляться до своїх слів.

«Їм потрібно, щоби у тексті чи сюжеті були саме такі формулювання, які вони вжили. Це не тому, що вони нудні, а тому що вони відповідальні. Час взаємодії з ними затягується і з них важко “дістати” якусь інформацію. Але потрібно постійно взаємодіяти з експертами, просити їх приділяти вам кілька годин свого часу», — розповідає вона. 

Науковиця Ольга Маслова переконана, що коли журналісти нарізають фрагменти із прямої мови науковців і хочуть щось спростити, не погоджуючи попередньо відредагований коментар, у вчених формується недовіра до медійників.

«Якщо людина наполягатиме на тому, що у її коментарі дуже потрібне якесь слово, залишіть його, адже вона має тисячу причин на це», — каже вона. 

Олександр Коляда також каже, що вчені — специфічні люди, і єдине, що в них є, це репутація.

«У науковій спільноті це відбувається так: якщо точка зору людини в інтерв’ю буде подана не під тим кутом, ось це єдине інтерв’ю поставить хрест на її кар’єрі, — пояснює науковець. — Ключиком до роботи із вченими є розуміння цього моменту.

Також потрібно їм пояснювати для чого це робиться, чому важливо давати коментарі ЗМІ. Наголошувати, що ви не женетеся за сенсаціями, а створюєте матеріали задля порятунку життів. Для вчених це буде аргументом, щоби йти журналістам назустріч».

Марія Павлічук, модераторка заходу, каже, що упродовж року творці проєкту «Про Covid» намагалися налагоджувати стосунки між вченими, зірками та суспільством.

«До проєкту долучилося сім експертів і чимало зірок, з якими ми налагоджували стосунки, розповідали їм, які меседжі вони мають доносити людям. Пояснювали, чому важливо доносити до людей саме перевірену інформацію. І за цей рік ми навчилися комунікувати правильно», — сказала вона. 

Де саме брати достовірну й перевірену інформацію

Олена Лівінська каже, що наукову інформацію, зокрема, про коронавірус та вакцинацію, потрібно брати із сайтів офіційних установ, наприклад, ВООЗ, МОЗ, CDC, Центру громадського здоров’я тощо.

«На сайтах офіційних установ інформація з’являється довше, але там вона завжди буде адекватною й достовірною, такою, якій можна довіряти, — розповідає Олена Лівінська. — Коли ви берете в роботу чиїсь коментарі, чи оперуєте фактами, завжди маєте знати на кого ви посилаєтеся, чи справді ця людина є експерткою чи експертом. Медіа повинні мати свою базу експертів-науковців, шукати контакти, відкривати нові імена». 

На думку Олександра Коляди, говорячи про Covid та вакцинацію, медійникам не варто шукати сенсацій, а краще оперувати виключно офіційними даними.

«Мені здається, що інколи журналісти прагнуть викрити всесвітню змову і знайти пацієнта, на якому не спрацює вакцина, чи ту людину, яка “зробила” вірус у себе в гаражі, — каже Олександр. — Але нам потрібно змиритися, що у нас не вийде зробити сенсаційне розслідування, і довіряти даним з офіційних джерел.

Ми часто не віримо офіційним джерелам, але це не той випадок. Слід пам’ятати, що за кожним фейком про вакцину і Covid стоять людські життя. Ця історія вже не просто про журналістську етику чи стандарти. Ви можете врятувати якусь кількість життів просто своїм словом, якщо будете ретранслювати корисні меседжі». 

Ольга Маслова переконана, що українці не довіряють офіційним інституціям. 

«У багатьох людей рефлекторно з’являється бажання бути проти, якщо є якийсь офіційний висновок експертів чи дослідження. Ми чомусь одразу починаємо шукати конспірологічні теорії, хочемо викрити змову.

Усе це перебиває здоровий глузд Це через те, що люди настільки не певні у власних знаннях, що думають, що ніхто не впевнений у тому, що знає. Це все породжується страхом. Тим, що людина хоче знайти якусь відповідь, яка буде з одного боку найбільш безболісною, а з іншого — допоможе їй побудувати своє життя», — пояснює Ольга Маслова. 

Олена Лівінська каже, що через популярний серед українців «світогляд зради», люди, читаючи дослідження науковців, постійно думають про те, кому це могло б бути вигідно або ж фантазують про те, що за допомогою вакцин нас всіх хочуть потруїти.

«Якщо ми пишемо, що все нормально, люди сприймають це інакше, ніж заголовки про чергову зраду. Якщо вже люди хочуть зради, нам потрібно давати їм контент про те, звідки взагалі беруться антивакцинаторські течії, як вони фінансуються. З одного боку — люди дізнаватимуться про зради, з іншого — це буде корисний контент», — пояснює науковиця. 

Як працювати з фейками про Covid

«Всі, хто їв огірки, померли. Але це не означає, що вони померли через огірки, як і не означає, що якщо ми перестанемо їх їсти, то будемо жити вічно»,  — каже Олександр Коляда.

Щоби боротися із фейками про вакцинацію, експерт-науковець радить розповідати детально про кожен випадок, який описується. Наприклад, якщо це стосується нібито смерті від вакцини.

«Можна попросити заключення про смерть. Жодний противник вакцинації до цього етапу не доходить. Нам просто переповідають історії про друга чийогось друга.

Усі випадки, коли з людиною щось стається після вакцинації, реєструються. У світі такі випадки є, їх можна перерахувати на пальцях однієї руки. Але ми не знаємо, чи це сталося після вакцинації чи ні. Всі ці випадки розслідуються, — пояснює науковець. — Я раджу ЗМІ звертатися за роз’ясненням щодо таких випадків до медиків». 

Олена Лівінська рекомендує медійникам не лише спростовувати фейки, а й розповідати про те, хто і чому їх поширив.

«Країна має знати своїх героїв, і антигероїв теж. Говоріть про джерела фейків, не просто спростовуйте їх, а кажіть, звідки він взявся. Коли ми називаємо антигероїв, які роблять нам ведмежі послуги, можливо, їх стане трішки менше», — підсумовує вона. 

***

Нагадаємо, що нещодавно INSCIENCE створили платформу «Науковий метод», аби допомогти журналістам створювати перевірені матеріали про науку, медицину, здоров’я, а також зменшити кількість дезінформації.

Платформа містить відкриту базу вчених, до яких можна звернутися за науковообґрунтованим коментарем та перевірити інформацію на тему науки та здоров’я, гайд, який допоможе створювати матеріали, а також маніфест, який можна підписати із зобов’язанням ґрунтовно підходити до роботи з інформацією. Крім того, на платформі можна переглянути лекції за участі вчених, блогерів та журналістів.

Схожі матеріали:

Ніяка я не гадюка
Разом проти дезінформації
В хорошому тексті інфографіки водяться
Журналісти й наукові теми: 5 лайфгаків на щодень
Як писати про науку так, щоб із вас не сміялись науковці

Головне зображення: Towfiqu barbhuiya 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.