Фотографія як зброя

Зафіксований на камеру момент може показувати не ту дійсність, яку ми бачимо.

Маніпуляції із зображеннями вже давно стали інструментом боротьби за розум та емоцію людини. Світлина — це зброя в інформаційній війні. У нас час дуже важко помітити зміни у зображенні неозброєним оком, а якщо приправити їх гострим текстом — критично оцінити «сенсацію» стає майже неможливо. 

Варто вміти помічати фотофейки. Особливо тоді, якщо кортить поширити таку новину. Журналістські матеріали, зокрема і світлини, несуть певну інформацію до своєї аудиторії. Слід бути обережними з висновками, адже в основі цієї інформації може бути свідома або несвідома маніпуляція.

Найчастіше фотоконтентом маніпулюють за допомогою:

1. завчасно вигаданого сюжету, який конструює сам автор;
2. хибного контексту, де один факт видається за інший;
3. ретуші, де реальність корегується програмами на кшталт «Photoshop»;
4. зміни сприймання матеріалу за допомогою використання ракурсу, композиції тощо.

Зупинимось на перших трьох.

Постановна фотографія

 «У середині вересня 2015 року активно поширювалася фотографія із зображенням хлопчика на тлі зруйнованих будівель. Він, як стверджують в описі до фото, «шукає маму серед руїн» нібито після обстрілу Збройними силами України.

Насправді ця фотографія — постановчий кадр з відеокліпу Дена Леві [проросійського співака — ред.]», — каже Олена Мокренчук, старша лейтенантка і військова журналістка. Під час Майдану Олена очолювала інформаційну агенцію «Alfa-Press», яка спеціалізувалася на протидії фейкам.

Ще один приклад. У вересні 2002 року ФБР заарештувало шістьох членів «Аль-Каїди» в штаті Нью-Йорк. Фотограф, який був на місті подій, сфотографував хлопчика, який тримав іграшковий пістолет перед арабським продуктовим магазином. Фотографія описувала місце арешту та, ймовірно, вказувала на життя, яке триває у місті після рейду.

Підпис під фото свідчить: «Брендон Бензо, 6 років, біля магазину в місті Лаккаванна, штат Нью-Йорк, де Ях’я Гоба та ще один підозрюваний були заарештовані в результаті рейду минулої п’ятниці. Хлопчик грався іграшковим пістолетом, який йому подарувала бабуся на день народження».

Проте троє інших фотографів бачили, як Кітінг керував хлопчиком. Той визнав, що хлопець пішов за ним через вулицю до магазину, де його сфотографували.

Фото поза контекстом

Під час візиту колишнього віцепрезидента США Джо Байдена до Києва 2015 року поширювалася фотографія людей, що стоять на колінах біля будівлі Кабінету Міністрів України. У підписі під фото зазначали, що це були жителі Києва, «які зверталися до Байдена, щоб він врятував їх від Яценюка» Але тоді тисячі людей вийшли в центр Києва для вшанування пам’яті перших жертв зіткнень під час Євромайдану.

Зараз часто можна зустріти подібні маніпуляції про українських біженців в Росії чи мешканців Донбасу.

Так, влітку 2014 року поширювали фотографію вбитої дівчинки на руках в батька. В описі до цієї фотографії повідомляють, що це 6-річна Поліна Солодка, яка загинула під час бойових дій у Слов’янську. У звіті Української Гельсінської спілки з прав людини наведено список людей, що загинули у Слов’янську, і серед загиблих дійсно є Поліна Солодка, яка загинула у червні 2014 року. Але на цьому фото зображена не Поліна, а восьмирічна Анастасія Луцишина, яку вбили в російському місті Уссурійськ.

Ще один спосіб, який використовують для маніпуляцій — вміщення фото збройного конфлікту в одній державі у контекст іншої. Наприклад, таким чином «героями Донбасса» стають мешканці ізраїльських міст, які потерпають від ракетного обстрілу терористів з міста Газа.

Для таких маніпуляцій обирають ті фото, що викликають найбільше емоцій. Тому не випадково, що найбільш поширені фейки пов’язані з дітьми.

Аби перевіряти подібні матеріали, варто користуватись «правилом трьох джерел»: «Якщо три різні офіційні джерела підтверджують цю подію, це, імовірно, справді було. Наприклад, подію з зони бойових дій можна перевірити завдяки джерелам ЗСУ,  цивільним ЗМІ чи місцевим мешканцям. Також не зайвим буде промоніторити, що про це говорить противник», — радить Олена Мокренчук.

Додати «ефектів»

«У мережі часто можна зустріти фото природи, які подають як диво або надзвичайне творіння, до якого не торкалася рука людини. Наприклад, зображення, де утворені хмарами обличчя начебто торкаються один одного, або де гілля двох дерев над проваллям об’єдналось і нібито створило фігуру, що нагадує поцілунок двох людей.

Утім, такі зображення найчастіше задумувалися як художні. Їх також створюють для відпрацювання навичок у фоторедакторах», — каже аналітикиня VoxCheck Юлія Жага.

Покращувати якість світлини не заборонено. На фото можна корегувати освітлення, змінювати контраст, посилювати насиченість тощо. Але часто реальне фото підретушовують для створення іншого контексту. Як наслідок, сенс відредагованого зображення матиме зовсім інше значення, ніж оригінал.

Приміром, у 2008 році в Ірані проводились ракетні випробування. Було зроблено фото запуску ракет. Під час тесту одна з чотирьох установок не спрацювала. Але на новинному сайті Корпусу захисників ісламської революції з’явилася відретушована фотографія, на якій летять вже всі чотири ракети.

«Задля створення такого типу фейків на зображення найчастіше додають підпис або змінюють його кадрування. І звісно ж не додають інформації про джерело знімка. Цікавим прикладом є світлина людей, які прийшли у травні 2011 року на літургію за участю патріарха Кирила на площі Свободи в Харкові. За допомогою фоторедактора натовп на світлині збільшили в кілька разів», — пояснює Олена Мокренчук.

«Якщо тло однорідне, підробити напис чи символ на ньому доволі просто, це не потребує просунутих навичок у редакторах зображення. У вересні 2020 року поширювали зображення начебто польського поліціянта, який тримав папірець з твердженням про фіктивність пандемії. У мережі можна знайти аналогічні зображення з однією відмінністю — написи на папірці інші. Схожий приклад — жінка, яка тримає плакат із закликом до влади України повернути воду в Крим. Насправді вона казала, що в неї забирають земельну ділянку», — каже Юлія Жага.

Як реагувати на фотофейки?

У VoxCheck пояснюють, що мету редагування та поширення зображення у хибному контексті визначити складно. До прикладу, зображення можуть редагувати, виражаючи себе як митця або ж висміюючи якусь ситуацію. Це свобода самовираження, право на яке має кожна людина: «Ми можемо дивитися лише на реакцію аудиторії, а також те, чого досягає фотофейк після поширення. А результат сприйняття фотофейку однозначно залежить від почуття гумору та схильності вірити у побачене.

Наприклад, у січні цього року поширювали фото татуювання із «золотими куполами», яке нібито належить Юлії Мендель, тодішній прессекретарці президента, а під час кампанії на довибори до Верховної Ради у лютому цього року поширювали фото Василя Вірастюка, який нібито зробив татуювання з обличчям Зеленського на руці. Обидва зображення — підробки. Утім, хтось може сприймати їх як жарт, а хтось — серйозно», — пояснює аналітикиня VoxCheck Юлія Жага.

Нерідко таке зображення може завдавати репутаційних втрат або ж бути використаним для залучення авторитету та доведення позиції: «У лютому ми писали про фотофейк, де на футболках депутатів фракції “ЄС” змінили написи й замість KUBAN написали UEBAN. У грудні минулого року, підробивши фото, депутатів звинуватили у фасуванні марихуани прямо у залі Верховної Ради. А у листопаді минулого року широко поширювали несправжню обкладинку французького сатиричного видання Charlie Hebdo, де українців у контексті безвізу з ЄС зображували дикунами. Ці фотофейки завдають репутаційних втрат.

У травні в Україні популярним було зображення Майка Тайсона начебто у футболці з антивакцинаторськими символами. Насправді на оригінальному фото — марка продукту, який рекламує Тайсон. До речі, цей фейк був популярним не лише у нас, але й за кордоном, наприклад, у США, Індії та Франції. У цьому випадку фотофейки використовували для залучення авторитету та доведення позиції», — додає Юлія.

Поради від VoxCheck

У наших перевірках фотографій ми використовуємо такий алгоритм:

1. Зворотний пошук зображення у пошуковиках Google, Bing, Yandex (так, до останнього доступ обмежено, але якщо фото походить з російського сегмента мережі, то краще використовувати саме російський пошуковик).
2. Зворотний пошук зображення в інструменті TinEye. 

Виконання цих двох кроків найчастіше приведе до оригіналу зображення — тут важливо орієнтуватися на надійність джерел: це можуть бути фотостоки, новинні видання із зазначенням автора фото, першопублікації у соціальних мережах.

Якщо ви бачите поширення знімків екрану, то їхню правдивість також варто перевіряти, адже відредагувати текст у браузері нескладно. Наприклад, під час перебування Сергія Стерненка у СІЗО, поширювали начебто його допис у твіттері про умови перебування у пенітенціарній установі. Для поширюваних зображень екранів найкращий шлях перевірки — знайти першоджерело: зазвичай це медіа або сторінка у соцмережі. 

Якщо зворотний пошук зображення не допомагає, важливо вміти підібрати вдалі ключові слова для звичайного пошуку у Google, Bing, Yandex тощо. Якщо є підозри, що про фотофейк могли писати іноземні фактчекери, то до запиту (краще англійською) варто додати «fact check».

Тут можна знайти інструменти для онлайн розслідувань від Bellingcat — ми у VoxCheck також ними користуємося.

Щодо метаданих — змінити їх можна. Наприклад, є застосунки, які дозволяють змінити дату або ж геолокацію на фото. Метадані, які включають особисті дані, можна видалити через стандартний файловий менеджер. 

Більше про фейки та дезінформацію:

Дезінфодемія
Вірусна правда
Двоногі бобри на Місяці
Як приборкати кульову блискавку
Як дотримуватись інформаційної гігієни, коли війна
Міжцарство, або імітація реальності
Як провести онлайн-розслідування
Фейки і фейли. Як журналістам не пошитися в дурні
Фейк vs Факт: як перевіряти інформацію від публічних осіб

Головне зображення: DESIGNECOLOGIST