Сім порад, як розібратися у світових конфліктах, не виходячи з редакції.
Про Шатдаун у Сполучених Штатах, протести «жовтих жилетів» у Франції, проблеми із Брекзитом у Великій Британії закордонні медіа пишуть багато, отже, розібратися в цих подіях і пояснити українській аудиторії їх відносно легко — достатньо знати англійську і покопирсатися в різних джерелах. А коли потрібно розповісти про революцію у Венесуелі, геноцид рохінджа у М’янмі чи конфлікт між Ізраїлем та Іраном? Пояснюємо, як працювати з такими темами, не маючи міжнародної освіти й можливості для відрядження.
Розберіться в базових речах
Не розуміючи найважливіших речей, легко помилитися та продемонструвати власну некомпетентність. Скажімо, ви пишете про шатдаун у США. Недостатньо знати тільки те, що шатдаун — це тимчасова зупинка урядових структур. Додатково варто розібратися, що таке Конгрес і як він влаштований. Хоча б у тому, що він складається з двох палат: Палати представників і Сенату, першу з яких контролюють демократи, а другу — республіканці. Тоді ви не назвете Палату представників Конгресом і розумітимете базовий контекст.
Якщо пишете про санкції Євросоюзу, варто пам’ятати, що Рада Європи, Європейська Рада і Рада Європейського Союзу — це не синоніми й не три назви одного органу. Це три абсолютно різні структури, одна з яких взагалі існує окремо від ЄС. Помилитись доволі легко, але добре, що є Google і Wikipedia.
Читайте закордонні медіа
З’ясувавши важливий бекграунд, можна збирати інформацію. Без знання англійської це буде складно зробити, бо українською чи російською про міжнародні події пишуть не так багато й не так оперативно.
Які ЗМІ можуть бути хорошими джерелами? Зі власного досвіду: Сполучені Штати — CNN, New York Times, Washington Post, The Hill, Time, Голос Америки. Європа — BBC, Reuters, The Guardian. Хоча для кожної країни варто виокремити своє медіа. Приміром, Le Monde для Франції, Der Spiegel для Німеччини чи Wyborcza для Польщі. Близький Схід і мусульманські країни — Al Jazeera чи Al Arabiya. Пострадянський простір — локальні редакції «Радіо Свобода». Якщо шукаєте щось мексиканське, норвезьке, турецьке чи японське — в нагоді стане цей каталог, де посортовані найбільші медіа різних країн світу.
І взагалі, періодично читати якісні іноземні медіа — хороша звичка.
Дізнайтеся, хто за кого
В якісних ЗМІ також можуть траплятись маніпуляції, тому важливо розуміти, на чиєму вони боці. Скажімо, американський телеканал Fox News традиційно висловлює підтримку Трампу, в той час як CNN нещадно критикує американського президента. І там, і там новини можуть бути спотворені, але з різних перспектив.
Al Jazeera фінансує емір Катару. Це означає, що медіа може бути упередженим щодо Саудівської Аравії, з якою Катар відкрито конфліктує, і, навпаки, лояльним до Ірану. Це особливо помітно в публікаціях про війну у Ємені чи в Сирії, про конфлікт з Ізраїлем, або ж про вбивство саудівського журналіста Джамаля Хашогджі.
Дві найбільші британські газети The Telegraph i The Guardian схильні підтримувати різні партії. Перша є консервативним виданням, друга лояльна до лейбористів. Різниця в поглядах редакцій особливо виражена в матеріалах про Брекзит. Тому будьте пильні.
Чорний список жовтих видань
Але що ще важливіше: деяким виданням не слід довіряти взагалі. Або щонайменше ставитись до їхніх публікацій із великою обережністю.
Якщо бачите якісь ексклюзивні деталі на Daily Mail, BuzzFeed, The Sun, The Daily Beast, New York Post, не поспішайте використовувати їх у своїх текстах. Посилатись на ці медіа погано для вашої репутації. Це таблоїдні ЗМІ, які часто публікують неперевірену інформацію. Не кажучи вже, наприклад, про The Onion, яке взагалі є сатиричним виданням на зразок UaReview і публікує фейкові новини.
Втім фейки трапляються і в поважних виданнях, як-от у німецькому Der Spiegel, редактор якого роками публікував вигадані історії.
Беріть коментарі в експертів або іноземних журналістів
Інформацію знайшли, тепер треба додати ексклюзивності й ваги своєму тексту. Найкраще в цьому допоможуть коментарі експертів. Звісно, ви можете зробити власні висновки на основі зібраної інформації, і можливо, ці висновки навіть будуть правильними. Але ліпше додати коментарі людей, які фахово розуміються на темі.
Хто це може бути? Політологи, дослідники конкретного регіону чи проблематики, іноземні журналісти, які обізнані в темі й можуть зрозуміло пояснити ситуацію. Де їх шукати? В Україні експертів з європейських питань можна знайти в центрі «Нова Європа».
Якщо шукаєте іноземців, поспілкуйтеся із журналістами, які працюють для закордонних ЗМІ й висвітлюють цікаву вам тему. Перегляньте авторів конкретних публікацій та спробуйте написати їм у твітер. По-перше, там більше шансів їх знайти. По-друге, більше шансів отримати відповідь оперативно. Іноземні медійники для роботи використовують передовсім цю соцмережу.
Шукайте очевидців подій
Якщо ж ви пишете про якусь конкретну подію, скажімо, про вбивство мера Ґданська, про пожежі в Каліфорнії або про теракт у Барселоні, цікавіше буде поспілкуватись із людьми, які бачили це на власні очі. Або щонайменше живуть у цьому місті чи регіоні та можуть розповісти про те, що відбувається, які настрої панують серед мешканців, яка реакція місцевої влади, що пише преса тощо.
В таких випадках вони можуть замінити кореспондента, який зазвичай коментує з місця подій, й поділитись цінною інформацією. І навіть надіслати ексклюзивні фото чи відео.
Використовуйте статистику
Якщо у своєму матеріалі ви пояснюєте якісь складніші процеси, аніж рекордну кількість лайків під фотографією яйця в Instagram, можливо, доречно поглянути на проблему ширше: зрозуміти передумови та контекст події. Із цим може допомогти статистика й дані публічних опитувань.
Наприклад, коли пишете аналітичний текст про антимігрантські настрої в різних країнах Європи, можна поглянути на економічні показники в цих країнах, рівень релігійності суспільств, рівень задоволеності життям. Де брати ці дані? Є достатньо відкритих і безкоштовних джерел, які постійно оновлюються.
Соціальні та економічні показники шукайте на ресурсах WorldBank, OECD, Eurostat. Публічні настрої у Європі моніторить Eurobarometer. Безкоштовну статистику використання соціальних медіа й тренди в різних країнах дають StatCounter і Socialbakers.
І пам’ятайте: інколи важливі міжнародні події — це просто важливі міжнародні події. І висмоктувати з пальця якусь прив’язку до України не варто.
Головне зображення Markus Spiske
