Як преса висвітлювала пандемію 100 років тому

Українські газети про пандемію іспанки на початку XX століття.

Пандемію коронавірусу часто порівнюють з пандемією іспанки, яка на початку ХХ століття, за різними підрахунками, забрала життя від 50 до 100 мільйонів людей.

Як пише Центр з контролю та профілактики захворювань США (CDC), тоді, без вакцин та антибіотиків, які могли рятувати при вторинних бактеріальних інфекціях, боротьба обмежувалась карантинами, ізоляцією, персональною гігієною та обмеженням масових зібрань.

Нагадує 2020-2021 роки, правда?

Особливо 2020, коли навіть не було ясно, які ліки можуть допомогти хоча б симптоматично.
Важко сказати, звідки саме пішов вірус іспанки. Перші повідомлення з’явились 5 квітня 1918 року, коли щотижневий звіт з питань громадського здоров’я повідомив про 18 важких випадків грипу та 3 смерті в штаті Канзас.

Чому ж «іспанка»? За даними наукового журналу Science Direct, саме уряд Іспанії першим визнав, що з’явилась нова та дивна форма грипу. Іспанія була однією з небагатьох країн, яка лишалась нейтральною під час Першої світової війни і саме іспанські медіа активно почали висвітлювати пандемію.

Як це робили в Україні?

В цьому матеріалі ми вирішили проаналізувати, як українські медіа висвітлювали тему пандемії 100 років тому. Для цього ми використали дані з онлайн-архіву української періодики Libraria.

Більшість матеріалу взято з газети «Нова Рада», яка виходила в Києві від 25 березня 1917 року до 6 лютого 1919 року. Газета припинила своє існування після того, як більшовики вдруге захопили Київ 7 лютого 1919 року. 

***

Епідемію тоді називали «пошесть», а іспанку – «еспанка».

Так само як і у 2020-2021 роках, журналісти приділяли увагу статистиці.

Якщо вірити газетам, «еспанка» найбільше вражала молодих та здорових людей, лікарі хворіли, а медицина з відчаєм шукала ліки. Проте за офіційними даними, найвища смертність була серед людей таких вікових груп: молодші 5 років, 20-40 років та старші 65 років. Молоді люди дійсно потрапляли в зону ризику. Це стало особливою рисою цієї пандемії.

«Надзвичайних розмірів набрала хвороба еспанки у Стебліві, Канівського повіту. Не проходить дня, щоб не вмерло 5—7 душ. Не знайдеться майже ні одної хати, де б не було хворого на еспанку. Хворіють од  малого до великого, однако, але ж гірш приходить чомусь більш здоровим, цвітущим людям.

Хворі лавою сунуть до земської лікарні, та тільки довго доводиться ждати своєї черги, бо коло „купальні сіпоамської” дуже завізно, тісно. Медичний персонал сам не встояв перед „південною красунею” і зліг в постіль; поки що залишилась одна хвельдшериця, а саме головне – нема ліків. І чи не більше смерть теперь викосить людей по селах, ніж за останню війну, коли справа з медичною допомогою населенню лишиться так і на далі.

Антидотум проти еспанки. Австрійський військовий лікарь Карпасевич винайшов сиворотку проти хвороби еспанки. Досі прищеплювано це лікарство багатьом хворим, що дало гарні успіхи».

Батьки переживали за освіту, але школи нормально функціонувати не могли. Все так само як у 2020-2021 роках. Тільки без зуму та домашнього завдання у вайбер.

«Еспанка. В миргородському повіті щоденно в звиш сотні випадків хорих на еспанку. Школи всі закриті, Так само багато хорих є на Полтавщині. Наука в школах м. Полтави припинена. В Миколаїві епідемія ця прибрала масового характеру». 

«…Батьки журяться, що їх діти сидять без науки. 

Через еспанку. В Голті і в Ольгіополі науку в гімназіях припинено через еспанку.

Освіта. В Голті через брак помешкань українська школа міститься в залізничній. Школу одкрито дуже урочисто, але через еспанку науку як слід провадити не можна». 

«ФЕОДОСІЯ. Пошесть еспанської хвороби в місті та повіті примусила закрити школи». 

У пресі обговорювали економічні наслідки пандемії й те, як можна уникати скупчень людей та черг.

«Наслідки еспанки.

КАТЕРИНОСЛАВ, 1. На багатьох гірничих підприємствах, заводах через еспанку зменшилось число робітників». 

«МИКОЛАЇВ. Пошесть еспанки набрала масового характеру. Обмірковуючи засоби по боротьбі з пошестю, дума послала лікарській управі телеграфну скаргу, що союз аптечних служачих обмежив часи торгівлі в аптеки, через що стоять черги за ліками». 

В цьому тексті пропонують називати «еспанку» — «росіянкою».

«…А в нас тепер теж чума. Так говорять деякі лікарі, що так звана еспанка і єсть особлива, досить легка форма чуми. В Атенах пошесть розвивалась в зв’язку з війною. У нас пошести тільки почалися. І буде їх ще багато. Мріть же, любезні земляки, це — нічого. І Поляки вмірають і називають цю хворобу — “Українка”. Москалі, як інтернаціоналісти, звуть її еспанкою. Ви ж звіть — Росіянкою. І пам’ятайте, що хвороб на наше покоління і назв для них ще настачить». 

Раніше, ще до пандемії іспанки в 1910 році, газети писали, що Міністерство охорони здоров’я (або, як тоді казали, Міністерство народнього здоровля) не вирішить наших проблем зі здоров’ям.

«Октябристи проявляють дуже енергійну законодатну діяльність. Вони вносять в Державну Думу один законопроект за другим, одну поправку за другою, одну пропозицію за другою. Одначе щось фатальне переслідує октябристів: їх творча думка бьється в якімсь сільці, в якихось густих тенетах, з яких вона ніяк не може видертись, і кожна їх порада тхне потом та канцелярією, але не мозком і розумом.

Тепер октябристи внесли в Думу законопроект про заснування нового міністерства — охорони народнього здоровля. Справа ця, що й казати, дійсно пекуча. Серед культурних країн світу справді не знайти ніякої другої, опріч Росії, де людність так мерла б і слабувала б од усяких пошесних і инших хвороб. Єгипетське запалення очей (трахома), куряча сліпота, пранці, сухоти, голодний тиф, шкарлятина, діфтерит і ще десятки подібних хвороб звили собі міцне кубло серед нашої людности, особливо селянської й робітничої. А тепер до цих постійних хвороб ще прилучились „постійні гості” — азіатська холера й чума. Тут справді є над чим подумати й чим клопотатись.

Але даремне октябристи думають, що становище народнього здоровля в  Росії таке кепське через те, що нема відповідного міністерства. Це — груба помилка. У нас, наприклад, ось уже сто років істнує міністерство народньої освіти, а чи є в нас народня освіта? У нас, далі, істнує міністерство торгу й промисловости, а чи стоять у нас торгівля й промисловість на такій висоті, як по инших краях? Октябристи й сами трохи розуміють, що причина хвороби лежить не там, де вони її шукають, і тому вони в поясняючій записці до законопроекту невиразно бубонять:

„Для того, щоб вивести країну з того страшного санітарного становища, в якім вона перебуває тепер, перш за все необхідно піднести загальний добробут народу, розвинути в нім культуру й зробити його більш освіченим. Розуміється, панове октябристи, це й єсть головна пр ичина нашого „страшного санітарного становища”, що загальний добробут нашого народу стоїть надзвичайно низько, що ніякої масової культури в нас немає, що в нас нема не тільки що освіти, а навіть простої грамотности. Але щоб із цих посилок зробити висновок, що міністерство народнього здоровля поліпшить тяжке санітарне становище країни — для цього треба бути тричі октябристом.

Ми не зважуємось запевняти, що октябристський законопроект не пройде. Цілком можливо, що він знайде досить прихильників, і через який небудь рік доктор Дубровін або генерал Толмачов буде міністром народнього здоровля. Сфери — це можна наперед угадати — поставляться до проекту прихильно. У Думі теж він не зустріне великої опозіції: октябристська череда піде за своїми провідниками, націоналісти теж попідписувались під законопроектом. Значить, може бути, що незабаром Росію можна буде вітати з нагоди народження ще одного міністерства.

Але користи від нового міністерства буде не багато. У видатковім бюджеті стане одною рубрикою більше; стільки то милійонів на міністерство народнього здоровля. А наші хвороби — старожили й хвороби — постійні гості почуватимуть себе в Росії не гірше, ніж тепер, аж доти, доки головні причини страшного санітарного становища країни — голод і темнота — не зменшаться». Газета «Рада», №250, 1910 рік.

Телеграм-канал Міністерства охорони здоров’ятоді виглядав би так. Там би писали некрологи, біографії та розпорядження «офіціяльних» інституцій.

«Вістник М-ва Народ, Здоровля.

Міністерство народнього здоровля й опікування в найближчий час починає видавати „Вістник Мімістерства Народнього Здоровля і Державного опікування”.  Завдання „Вістника” — сприяти розробленню питань охорони народнього здоровля і державного опікування на Україні. 

„Вістник” має такі відділи:

1. Закони, роспорядження і обов’язкові постанови офіціяльних інституцій що до охорони народнього здоровля і державного опікування.
   
2. Огляд діяльності місцевих громадських організацій, які працюють в тій же сфері.
3. Огляд діяльності відповідних закордонних офіціяльних і громадських інституцій.
4. Оригінальні статті, огляди і  реферати будуть міститись но питаннях: І) Організація медицини в селах, містах, на фабриках і заводах, 2) Пошестні хороби, епідеміолоогія і бактеріологія; 3) Санітарна статистика; 4) Медико-санітарне законодавство; 5) Загальна гігієна і засоби санітарних дослідів; 6) Санітарна техніка; 7) Професійна гігієна; 8) Соціяльна гігієна; 9) Громадська психіатрія; 10) Військова медицина; 11) Шляхова медицина; 12) Судова медицина; 1З) Шкільна гігієна; 14) Медична освіта; 15) Санітарна просвіта: 16) Санаторно-курортні справи; 17) Аптечно-фармацевтичні справи; 18) Медичний побут; 19) Опікування калік і нездатних до праці; 20) Охорона материнства і опікування дітей.
5. Відчити засідань і з’їздів.
6.  Медична бібліографія, біографія, некрологи, дописи, інформаційний відділ, вільні посади, запитання і відповіді, хроника, дрібні відомості». Газета «Нова Рада», №102, 1918 рік.

…Але потім «еспанка» зійшла нанівець. І хоча в кінці 20 чи навіть 30 років ХХ століття в газетах ще можна було побачити згадки про окремі випадки, пандемія стала історією.

Очікуємо, коли це станеться і з пандемією COVID-19. Вона уже не є головною темою новин і майже перетворилась із зірки заголовків на буденну замітку. Ще трохи — і ця пандемія також стане спогадом. 

Більше матеріалів на тему пандемії:

Можна знову будувати плани
Журналістика рішень у час пандемії
Американська журналістика і пандемія
Я висвітлюю пандемію

Зображення з газет надані авторкою.
Головне зображення: Florida Memory/State Archives of Florida. Джерело.