Як звертатися до редакції, щоб там зацікавились вашою новиною.
Ви організовуєте подію, про яку має дізнатися якомога більше людей. Або ж знаєте про проблему, яку ніхто не вирішує, і хочете привернути до неї увагу. Чи, навпаки, маєте непересічну історію успіху, якою прагнете поділитися. Як повідомити про неї так, щоб у редакції відкрили ваше повідомлення та прочитали далі першого речення? Про базові правила здорової комунікації з виданнями розповідає редакторка новин сайту «Твоє Місто» Анна Журба.
Очі в очі, дзвінок, лист
Спочатку потрібно обрати канал і спосіб комунікації з журналістами. Есемески та паперові листи обговорювати не будемо, — так звертатися до редакції не треба. З решти варіантів можна скласти антирейтинг.
Найгірший спосіб комунікації — особистий візит у редакцію. Навряд вам захочеться слухати представника косметичної компанії, якщо він ні з того ні з сього постукає у двері. І байдуже, що та косметика справді хороша, — незваних гостей не любить ніхто. Якщо ж ви вважаєте, що особисте спілкування необхідне, домовтеся про зустріч завчасно.
На другому місці антирейтингу — дзвінок, приватне повідомлення або лист комусь із редакції. Особливо, якщо ви цю людину особисто не знаєте. Все-таки хочете сконтактуватися з конкретним журналістом чи з редактором? Тоді відразу — на початку листа чи телефонної розмови — поясніть, хто ви і чому пишете чи дзвоните саме йому чи їй. А ще — хто вам дав його чи її номер телефону. Бажано робити це в робочі дні та час. Навряд редактору захочеться читати робочі повідомлення від незнайомців о 22:00 в суботу. Та і в п’ятницю також.
Десь посередині антирейтингу розташувався дзвінок на редакційний телефон. Завжди є небезпека, що ніхто не відповість. А якщо все ж відповість, то не зможе приділити вам багато часу, оскільки саме в цей момент у місті щось горітиме, міська рада прийматиме важливе рішення або ж президент оголошуватиме про відставку. Крім того, слухавку може взяти людина, яка сама вам не зарадить, а колегам передати ваше повідомлення забуде.
Хороший спосіб комунікації — офіційні сторінки в соцмережах. Пишучи туди, ви не вриваєтеся в приватний простір працівників редакції і маєте можливість докладно пояснити, що від них хочете, у зручний для вас час. Якщо написали вночі — повідомлення не пропустять, як телефонний дзвінок, а відкриють, коли зможуть. Проте на сторінки редакцій досить часто пишуть безглузді речі. Наприклад, звернення до Порошенка, Садового та Тимошенко або довжелезні емоційні коментарі-поради до новини, які чомусь не опублікували під самим дописом-новиною. Посеред такого непотребу важливе повідомлення може випадково загубитися.
Тому найліпше комунікувати через електронну пошту або форму зворотного зв’язку, якщо така є на сайті. Власне, такі форми й існують для робочого спілкування. За бажанням можете додатково повідомити через соцмережі чи телефоном, що надіслали листа.
Про що та кому писати
Визначіться з темою. Про що, власне, ви хочете розповісти? У чому саме новина? Що краще ви самі це розумітимете, то легше буде пояснити журналістам. Будьте конкретними. Поганий приклад — дзвінок у редакцію зі словами: «Маю для вас сенсацію — в Україні страшна корупція». Мушу розчарувати: це вже давно не новина. Новина — випадок конкретної корупції, який ще ніхто не викрив або принаймні про це не написав.
Розуміння теми допоможе обрати медіа, до якого з нею звертатися. Аудиторію якого видання це зацікавить? Якщо тільки вас — це тривожний дзвіночок. При виборі медіа варто звертати увагу на географію (це міське, регіональне чи загальнонаціональне ЗМІ?) та сферу (це видання про ІТ, архітектуру чи життя знаменитостей?) Наприклад, відсутність пандусу у школі, скоріше за все, зацікавить локальний сайт, але не ВВС, а новини про зміни в податках для фермерів швидше згодяться «Сільським вістям» чи якомусь аграрному віснику, а не тревелблогу. Вибравши правильні видання, ви імовірніше потрапите в їхню стрічку новин.
Як писати
Свій електронний лист почніть із теми. Це оте поле, яке розташоване нижче від «Кому». Багато хто ним нехтує — пише «прес-реліз», «оголошення» чи взагалі не заповнює. А тема — саме те, що змушує адресата відкрити або проігнорувати листа. Прес-служба львівської податкової присилає листа з темою «ГУ ДФС у Львівській області». Дякую, але відправника мені і так видно, навіщо його дублювати? Один із університетів написав тему «Головному редактору ПРЕС-РЕЛІЗ», а вгорі самого тексту додав примітку «до оперативного опублікування». Здається, шаблон цього листа затверджував ще Сталін. Не пишіть так. І НЕ КРИЧІТЬ КАПСЛОКОМ НІКОЛИ. Сформулюйте максимально коротко свій посил — це може бути (і бажано, щоб було) неповне речення: «відкриття виставки іспанського художника», «рекорд із розмитнення євроблях», «зміни в трудовому кодексі» тощо. Те саме використовуйте в назві документу, якщо такий прикріплюєте. Назвати документ povidomlennya14022019 — погана ідея.
Далі є два варіанти — або ви пишете все в листі, або ж прикріплюєте прес-реліз документом. Другий стосується переважно прес-служб та піарників, перший — небайдужих громадян. Загалом поради для всіх будуть однакові. Єдиний нюанс: якщо ви не представляєте якусь офіційну структуру чи компанію, а просто пишете від себе, ліпше поясніть на початку, хто ви і чому звертаєтеся зі своєю темою. Так ви познайомитеся з редакцією і станете для неї не одним із тисяч читачів-глядачів-слухачів, а конкретною людиною. «Я львів’янка з багаторічним стажем» або «небайдужий мешканець» — погано. «Мене звати Микола Іванович, мої діти ходять у школу №100500, а там немає пандуса» або «Я Іван — водій таксі, яке намахує клієнтів» — добре.
Пишіть максимально коротко і по суті. Редакції перечитують за день сотні різних новин та листів, тому час на кожне повідомлення обмежений. Журналісти часто звертають увагу тільки на заголовки (як і читачі, зрештою) або перші речення, тому пишіть найважливіше спочатку — що, де, коли, навіщо. Уникайте епітетів, порівнянь та інших художніх засобів — ви не книжку пишете. Обійдіться також без цитат, якщо в них немає конкретики. І за можливості не використовуйте абревіатур та згромадження цифр.
Шукайте особливість своєї теми, використовуйте слова-гачки — зміни, унікальний, вперше, відкриття/закриття, анонс тощо. Але не прикрашайте дійсність і не обманюйте: якщо виставка не унікальна — не називайте її такою. Журналісти все одно про це дізнаються, а рівень довіри до вас знизиться, як і бажання публікувати матеріал.
Не забувайте нічого важливого. Зле не вказувати в анонсі події її місце та час проведення, натомість розписуючи чотири абзаци про сімейні цінності. Зле не прикріплювати важливий і дотичний до теми документ чи лінк, пишучи «у нас він є, ми його надамо, якщо ви захочете». Можемо ж і не захотіти.
Пишіть зрозумілою людською мовою. Ви знаєте, як дисконтувати суму за вимогою п. 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», але журналісти здебільшого — ні. І навряд вони будуть ґуґлити, що це значить, бо часу в них обмаль. Звичайно, зовсім професійної лексики буває не уникнути. Тоді принаймні напишіть зрозумілий заголовок, який змусить перейнятися темою і таки розібратися з рештою тексту. І не забувайте, що журналісти не завжди володіють тим самим бекграундом, що і ви, і тому можуть не знати, що розмитнення 410 авто на єврономерах — це рекорд для митниці.
Намагайтеся писати грамотно і чисто — так ваш лист виглядатиме більш продуманим та серйозним. Не забувайте про велику літеру на початку речення, розділові знаки (хоча про знаки оклику та дужки-смайлики якраз ліпше забути). Не варто копіювати повідомлення з соцмереж і вставляти в лист — електронна пошта не знімає форматування, а дрібненький білий шрифт на синьому фоні читати незручно. Назву медіа, до якого звертаєтеся, теж дуже бажано написати правильно і не сплутати його з конкурентами.
Пишіть листа з повагою. Одного разу мені прийшло у фейсбук повідомлення від незнайомця: «Я розумію, що це наглість, але ви можете написати про цю виставку?». А де «добрий день»? І хто ви такий взагалі? Звичайно, не можу. Неповагою є і згадане вище «до оперативного опублікування», а також відверто рекламна пропозиція із уточненням, що «публікація оцього дозволить вам припіднести себе як сайт із свідомою соціальною позицією». Не вимагайте і не радьте, вживайте банальні привітання, «будь ласка», «дякую».
Вказуйте актуальні контакти для зворотного зв’язку, щоб журналісти могли з вами зв’язатися і розпитати деталі. Лінки на соцмережі, е-мейли, номери телефонів — що більше, то краще. Якщо хочете, щоб вам обов’язково відповіли, — вкажіть це в кінці листа. Журналісти не відписують усім за замовчанням.
І наостанок: не ображайтеся, якщо за вашу тему не візьмуться. Вона конкурує з десятками, сотнями інших інформаційних приводів, які стаються щодня, а людські ресурси в редакціях завжди обмежені. Можливо, про це вже писали. Можливо, напишуть не сьогодні, а пізніше. А може, ваша тема не є важливою чи пріоритетною для аудиторії видання. Медіа не зобов’язані публікувати все, що їм пропонують, і ваше повідомлення також.
Головне зображення Thomas Evans
