Чому не потрібно уникати цього.
Директорка навчальних програм у Poynter Барбара Ален переконана, що писати про смерть — найважче, водночас найбільш вартісне, що роблять журналісти. Під час пандемії багатьом медійникам довелося розповідати не тільки про роботу вчених і медиків, але й про людей, які видужують, хворіють чи помирають. Тому Барбара вирішила написати, як це робити.
Я вважаю, що один із обрядів посвяти у професію для молодих журналістів — написати про когось, хто недавно помер. Навіть для досвідчених журналістів брати інтерв’ю в розгублених людей у скорботі, — важка, але необхідна частина роботи, те, до чого доводиться звикати. У такій ситуації важливо знати, що є до кого звернутися за підтримкою.
Хочу поділитися порадами, які я вивела зі свого досвіду роботи з темою смерті. Сподіваюся, вони вам не знадобляться.
Усвідомте необхідність і важливість
Ви не можете пропустити цю частину роботи через страх. Перш за все, зрозумійте, що писати про людину, яка померла, дуже важливо і в цьому є глибокий сенс. Історії про життя та смерть, які розповідають журналісти, об’єднують людство. І в час криз це важливо як ніколи.
Ось невеличка вправа, яка допоможе вам як журналістам зрозуміти роль всіх, хто причетний до історії про смерть. Подумайте про когось, хто для вас дорогий, і уявіть, як він помирає (неприємно, я знаю). А тепер уявіть, що місцеве медіа створило довгий сюжет про цю людину, але з вами не поспілкувались. Як ви будете себе почувати, коли вас виключать з історії близької людини? Пам’ятайте про емпатію — це допоможе вам зорієнтуватися, коли ви будете писати історії про померлих, і зрозуміти, що героями є не лише вони, а й їхні рідні. Це ж допоможе вам визначити, які запитання дійсно важливі.
Отож поміркуйте, яку інформацію вам потрібно зібрати, з яких джерел ви можете її отримати. Якщо ви хочете додати відео чи аудіозаписи, то домовтеся наперед з героями.
Підготуйтеся до інтерв’ю
Розмовляти з родичами померлих складно. В теперішніх умовах, коли ви будете робити це онлайн, вам буде ще складніше встановити контакт, давати собі раду з паузами, реагувати на поведінку героїв.
Тому потрібно підготуватися ще ретельніше. Узгодьте час і місце для телефонного дзвінка, розмови у Facetime, Zoom або Google Hangouts чи де вам зручно. Переконайтеся, що вашим співрозмовникам ця платформа і технології доступні. Можете спробувати поспілкуватися з групою людей, якщо родичі загиблого живуть разом. Вони будуть підбадьорювати й підтримувати один одного, тож буде легше.
Навряд чи вам пощастить застати всіх потрібних людей разом. Тому складіть список героїв з контактами, а під час розмови з родичами довідайтеся про друзів, які можуть доповнити їхні розповіді. Чим з більшою кількістю людей ви поговорите, тим більш об’ємною і повнішою буде ця історія. Не довіряйте листуванню чи письмовим відповідям на ваші запитання, якщо це можливо. Вимагайте особистого зв’язку, навіть якщо він буде віртуальним.
Джерела
Ви можете вивчити соцмережі померлих і їхніх родичів, але у пошуку інформації не розраховуйте тільки на дописи звідти. Спогади на сторінках, які часто публікують у таких ситуаціях, не замінять розмови з близькими.
Кращими джерелами інформації про померлого є найближчі до нього люди. Тому почніть з родини, сім’ї, дітей, але не забудьте про віддалених родичів, друзів, колег. Всі вони допоможуть по-різному розкрити людину і показати її об’ємною.
Спробуйте прийти на похорон. Там ви зможете встановити контакти, або ж отримати додаткову інформацію від організаторів похорону. Не бійтеся задавати запитання організаторам — вони розуміють важливість висвітлення таких подій.
Про що запитувати
Якщо померлий — публічна людина, пошукайте заздалегідь інформацію в інтернеті, ознайомтеся з матеріалами у медіа.
У вашому списку можуть бути запитання про біографію: про місце народження, переїзди, про те де людина вчилася, де працювала, у якій галузі спеціалізувалася, коли створила сім’ю, коли з’явилися діти. Важливо дізнатися про хобі, інтереси, додаткову освіту чи волонтерську діяльність — ці всі факти можуть розкрити особистість людини, показати її значення для інших, а читачам допоможуть зрозуміти втрату.
Перевірте факти, які зберете.
Не забудьте про фотографії
Краще попросити фотографії у рідних і друзів, ніж збирати їх у профілях соцмереж. Але також можна попросити дозволу використати фотографії з подій та заходів, на яких є померла людина, якщо це потрібно для історії.
Влучні підписи доповнять ілюстрації і текст. До фотографій з сімейних архівів попросіть коментарі у членів сім’ї.
Будьте уважні до слів
Про смерть і померлих буває важко говорити прямо. Часто люди вживають слова «відійшов/відійшла у вічність», «заснув/заснула вічним сном», «пішов/пішла з цього світу». Ви можете використати їх у розмові, але у тексті краще писати відверто і не завуальовувати факти.
Зазвичай історії про померлих зосереджені на їхніх успіхах, досягненнях, позитивних рисах та вчинках. І зазвичай це нормально.
Під час роботи усвідомлюйте, що ваш матеріал може зафіксувати важливу, нехай і травматичну, подію, історію сім’ї для наступних поколінь. Для них ваш текст збереже пам’ять про людину, а не тільки розповість про її смерть. Нехай це вас підбадьорює.
Дбайте про себе
Звертайтеся по допомогу і не робіть все самі. Вигорання — не ознака професіоналізму. Для того, щоб написати про чиюсь смерть, ви будете спілкуватися з людьми у важкому емоційному стані, це може вас виснажити.
Остання порада
Не нехтуйте своїми почуттями. Не забувайте, що висвітлення травматичної події може травмувати вас. Знайдіть можливість поговорити про цей досвід із друзями, родиною, редактором чи психологом. Вони, можливо, переживали щось подібне і підтримають вас. Обмін досвідом і переживаннями — це один із способів пережити травматичну подію.
Львівський Медіафорум у партнерстві із Центром психічного здоров’я та травматерапії «Простір надії» УКУ надає можливість українським журналістам отримати безкоштовну психологічну підтримку онлайн.
Звертайтесь за телефоном 097 416 94 94 (з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 18.00), або пишіть на адресу: [email protected] Консультації індивідуальні, учасникам гарантується повна анонімність.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
Вас також можуть зацікавити такі статті:
Коли двигун не має звідки брати пальне, машина зупиняється | Як писати про тяжкохворих | Чому журналістам варто ходити до психолога
Оригінальний матеріал Writing about death is one of the hardest, most valuable things journalists do — here’s how to do it correctly.
Адаптувала Анастасія Холявка
Головне зображення Henry & Co.
