Заводи та медіа

Як зробити промисловість sexy знову?

Катанки, котуни та сляби — слова, які регулярно можна було знайти у ділових виданнях ще 10 років тому. Сьогодні для широкої аудиторії вони звучать радше як назви фантастичних звірів з книжок Джоан Роулінг. Але ці слова реальні — і всі вони про промисловість.

Промисловість формує життя сотень локальних спільнот та значно впливає на стан української економіки. Від неї залежить курс національної валюти й графік роботи громадського транспорту в пересічному робітничому містечку.

Про те, чому українські медійники так мало пишуть про промисловість, на VIIІ Lviv Media Forum розмовляли директор Центру журналістики Київської школи економіки та журналіст Еспресо Андрій Яніцький, головний редактор і видавець Forbes Ukraine Володимир Федорін, головний редактор LIGA.net Борис Давиденко та директорка з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ярина Ключковська.

Індастріал та історії

«Діловим медіа простіше створювати історії про креативні індустрії. Щоб створити хорошу історію про промислове підприємство, потрібно знати інсайди, розуміти технології та витратити більше часу й ресурсів, — вважає Ярина Ключковська. — Можливо, редактори не беруться за теми промисловості, оскільки їх складніше робити».

На думку Андрія Яніцького, промисловість звужується, а приміщення колишніх заводів перетворюються на артпростори або коворкінги.

Крім того, людям подобається читати про бізнесменів, якими вони теоретично можуть стати. Їм складно уявити себе новими Лакшмі Мітталами, а от рестораторами на пенсії — легше. Тому історії про малий і середній бізнес популярніші.

«Зауважу, що Андрій сказав, що він би почитав цікаву історію про підприємство, а не зробив її. У цьому є частина відповіді, оскільки такі матеріали затратні, — додає Борис Давиденко. — Є небагато журналістів, які розбираються у темах промисловості. Пропустити хорошу новину, не перебуваючи в контексті, дуже легко».

За словами Бориса, новинні медіа орієнтуються на аудиторію і не писатимуть новину, важливу для невеликої кількості людей. Проте індастріал може бути потужним героєм для мас-медіа.

Наприклад, бізнес-модель видання Forbes Ukraine побудована на підписниках. За словами головного редактора й видавця Володимира Федоріна, це дозволяє мати більше простору для експериментів, навіть із такими важкими темами як промисловість.

При такому підході теми із різних галузей гармонійніше співіснують, ніж у моделі медіа, яке намагається відповідати на масовий читацький інтерес. Так працюють ділові медіа в усьому світі.

Усе залежить від того, яку інформацію вдалось знайти та як її потім подати. Наприклад, фічер про Сільпо набрав понад 25 000 переглядів на сайті видання LIGA.net.

«Стаття «Як влаштоване Сільпо» — це нормальна ділова журналістика, яка робить економіку прозорішою та навіть в чомусь ефективнішою.

Погано, коли в країні повністю відсутня бізнес-журналістика. Я докладаю максимум зусиль, щоб знаходити ресурси на кваліфікованих ділових журналістів. Це моя, вважайте, громадянська позиція», — говорить головний редактор LIGA.net.

Люди не часто дивляться матеріали про велику економіку. Наприклад, у першій п’ятірці програма «Еспресо гаманець» про персональні фінанси, яка розповідає, як краще заощадити та не потрапити у пастку шахраїв.

Та поки в Україні є ринкова економіка й люди, які намагаються робити кар’єру у бізнесі, видавець Forbes Ukraine вірить, що все ж ділові медіа матимуть попит. Варто «прищепити» цією вірою в підприємництво якомога більше читачів.

Промисловість і новини

«Промисловість асоціюється з минулим, а інформаційні технології — з майбутнім. Ми справді мало говоримо про індастріал. Це може бути пов’язане з тим, що він став генерувати меншу частку ВВП», — припускає Андрій Яніцький. 

На думку Бориса Давиденка, для таких матеріалів потрібен інформаційний привід, а сучасна промисловість в Україні — не настільки динамічна галузь.

Багато медіа розповіли про інвестиції Віктора Пінчука та артоб’єкти, які створив данський скульптор Олафур Еліассон спеціально для нового заводу «Інтерпайп Сталь» у Дніпрі.

Не залишилась без уваги й новина про ініціативу створення першого приватного вишу «Метінвест Політехніка». Утім постає питання, наскільки ці новини стосуються промисловості.

На думку Володимира Федоріна, медіапростір України протягом тривалого часу залишався без ділових медіа, які шукають теми для матеріалів усередині корпорацій. 

«Щодня компанії генерують багато проєктів. Однак вони не можуть бути цікавими мільйонам людей. Зрештою, скільки людей читає Harvard Business Review? Не надто багато.

Скількох людей цікавитиме, як генеральний директор керуватиме металургійним комбінатом «АрселорМіттал Кривий Ріг»? Тисяча.

І це — нормально. Вони зроблять висновки та будуть використовувати їх у подальшій роботі», — говорить Володимир Федорін.

Матеріали про промисловість мають шанс потрапити на обкладинку Forbes Ukraine, якщо вони будуть масштабними та зацікавлять аудиторію. Наприклад, якби це було інтерв’ю з одним із найбільших металургійних магнатів світу, індійським підприємцем Лакшмі Мітталом.

З середини 90-их років минулого століття в Україні активно проводилась приватизація, у тому числі й промислових підприємств.

У той час відбулась одна із найдраматичніших подій в українському бізнесі — приватизація підприємств Укррудпрому. Про це писали усі ЗМІ.

У 2005 році в Україні з’явилась російськомовна щоденна громадсько-політична газета «Коммерсантъ Украина». Утім, якщо в Росії були мільйони учасників фондового ринку, які купували акції промислових гігантів, вкладали кошти у підприємства і були зацікавлені у тому, що відбувається у світі бізнесу, то в Україні великого попиту на такі теми не було.

«В Україні також був фондовий ринок, фондові аналітики й “Коммерсантъ Украина” зі “звірячою серйозністю” писали про катанку, сляби та вміст заліза в котунах.

Коли прийшла ера інтернету, «Коммерсантъ Украина» почав публікувати такі матеріали онлайн. Але швидко виявилось, що вони набирають 150-200 переглядів.

Тобто теми, над якими працюють протягом тривалого часу фахові журналісти, виявились не цікавими широкій аудиторії.

Тут є історична логіка та економічна відповідь на питання, чому ми не занурюємося глибоко в такі теми та не публікуємо новин про, умовно, обсяги продукції заводів у третьому кварталі», — окреслює ситуацію з медіа Борис Давиденко.

Проте сьогодні огляди ринку Forex на LIGA.net мають хорошу статистику переглядів.

Згідно з телевізійними рейтингами, матеріали про великий бізнес найкраще «заходять» у контексті олігархів, оскільки людям подобається переглядати серіали на зразок «мильної опери про олігархів».

Андрій Яніцький, припускає, що новини про промисловість може актуалізувати запуск фондового ринку. Якщо кожен українець матиме можливість купити чи продати акції, він буде цікавитись матеріалами про промисловість.

А от Володимир Федорін не погоджується, вважаючи, що запуск фондового ринку не розв’яже питання.

«У The Wall Street Journal або будь-якому сучасному економічному виданні не так багато матеріалів про промисловість. Попри наявність фондових ринків. 

Індустрія цікава настільки, наскільки вона є частиною бізнесу. Якісна історія про компанію зробить тему промисловості захопливою», — вважає Володимир.

Головред Forbes Ukraine пояснює, що потрібно створювати інше сприйняття, наприклад, металургії, адже це не тільки фізична робота, але і високий рівень технологічних та інноваційних рішень.

Підприємства і реклама

У редакційному кодексі видання LIGA.net записано: «Нам близька ідея підприємництва, ми підтримуємо чесний бізнес. Це не означає, що ми надаємо преференції окремим компаніям або замовчуємо важливу для ринків та їхніх учасників інформацію».

Відтак Борис Давиденко зазначає, що коли чесний бізнес знаходиться під атакою, вони надають інформаційну підтримку.

Як це було, наприклад, у випадку із Новою поштою, коли Державна продовольча споживча служба оштрафувала компанію на 325 мільйонів гривень.

За словами Володимира Федоріна, в Україні сьогодні бракує якісного ділового нон-фікшну, який ставить собі амбітні цілі. Проте, на його думку, фахові журналісти ніколи не стануть частиною промислової корпорації.

Немає проблеми у тому, щоб великий бізнес підтримував рекламою хороші редакції.

Борис Давиденко пригадує, що на початку двохтисячних років одна велика корпорація заблокувала будь-яку негативну інформацію про себе. Це стало причиною того, що багато ділових ЗМІ зіпсувались.

За словами Ярини Ключковської, бюджети на джинсу та куплений інтерес ЗМІ до себе насправді не йдуть на користь промисловим компаніям. 

У чорно-білій картині світу губиться правда та різноманітність. Значна частина читачів не намагається розібратися у ситуації, а шукає лише хороше чи погане.

Можливо це одна із причин, чому хороші ділові тексти читає мало людей.

«Ми втратили ділових журналістів високого рівня, на них є великий кадровий голод. — додає Андрій Яніцький. — Сподіваюсь, що курси для економічних журналістів зможуть виправити цю ситуацію у майбутньому».

Схожі матеріали: 

Полювання на минуле
Як працює редакція К750
Як стати аграрною журналісткою
«Від себе»: індустріальний лайфстайл і реформи у селах

Головне зображення: Maksym Kaharlytskyi