Які слова вживати журналістам у матеріалах, розповідаючи про ЛГБТ-людей.
У 2017-му гомосексуальність вважалася злочином у 74-х країнах світу. У восьми з них — Судані, Сомалі, Ємені, Нігерії, Саудівській Аравії, Cирії, Іраку та Ірані — за стосунки між людьми однакової статі страчували. В Чечні та країнах Північного Кавказу, де за гомосексуальність не карають за законом, ЛГБТ-людей можуть убити родичі чи представники правоохоронних органів. В Україні гомосексульність декриміналізована і офіційно визнана не хворобою, але ЛГБТ-людей все одно часто сприймають недоброзичливо і вороже, перш за все на рівні мови, потім — на рівні дій. MediaLab уже розповідав про мову ворожнечі та її види, а також про те, чому вживати одні слова замість інших — справді важливо. Тепер детальніше розповідаємо про те, як у журналістських текстах слід називати гомосексуальних людей.
Ніна прокидається без будильника, снідає тістечком і кавою, яку для неї зварила кохана людина. У Ніни є кицька, її взяли з притулку. Дівчина ходить на концерти гурту Vivienne Mort, слухає Океан Ельзи, Паліна Рэспубліка та NaviBand. За освітою вона маркетологиня, мріє створити сміттєпереробний завод, притулок для тварин, поїхати в Японію і видати книжку про подорожі. Любить упаковувати подарунки, колекціонує канцтовари і папір. Щороку ходить на оперету «Летюча Миша» у Київському театрі оперети. Ніна вегетаріанка. І лесбійка.
Що журналістам треба знати про Ніну, щоб коректно про неї писати?
За статтю Ніна жінка, бо має жіночі статеві органи. Стать — це фізіологічна й анатомічна характеристика людини. Гендер — це соціальна стать: як людина вихована, поводиться чи мусить поводитися у суспільстві, зважаючи на те, що є «жінкою» чи «чоловіком». Буває, що стать і гендер не збігаються, тобто людина з жіночими статевими органами може уявляти себе і почуватися чоловіком. І навпаки. Співвідношення статі і гендеру в кожної конкретної людини називається гендерною ідентичністю. Люди, в яких стать і гендер збігаються, — називаються цисгендерними. У яких різняться — трансгендерними. Щоб дізнатися, яка Ніна, її про це треба спитати. Робити висновки на основі спостережень і додумувати самим — не варіант.
За сексуальною орієнтацією Ніна — гомосексуалка. Або людина з гомосексуальністю. Це значить, що вона має постійний сексуальний і романтичний потяг до людей однакової зі собою статі. Якби Ніні подобались чоловіки, вона була би гетеросексуалкою. Якби чоловіки і жінки однаково, — бісексуалкою. Якби її не цікавив ніхто, вона була б асексуальною людиною. Ніну не треба називати нормальною чи ненормальною. Вона така, яка є.
Ніна — не гомосексуалістка. «Гомосексуалістка» походить від слова «гомосексуалізм». Так називали хворобу, відхилення від норми, яке потрібно лікувати. Десять років тому американській журналістці Рут Гледгіл в релігійному таборі пропонували позбутись гомосексуальності. Казали, що лесбійство викликане поганими відносинами в родині, соромом, ненавистю до себе, самотністю, мас-медіа і браком любові в дитинстві. «Терапія» не допомогла. А вінничанку Юлію Житник батьки два рази викрадали, забирали телефон, не випускали з дому, дізнавшись, що вона гомосексуалка. Намагалися її «лікувати», возячи до ворожок, психологів і до церкви. «Лікування» не спрацювало. Ці та інші спроби лікувати гомосексуалів стаються дотепер, незважаючи на те, що у 1992-му Всесвітня організація охорони здоров’я викреслила гомосексуальність з міжнародної класифікації хвороб.
Не треба казати, що в Ніни нетрадиційна сексуальна орієнтація. Люди з гомосексуальністю були завжди, а поділ на умовно традиційну і нетрадиційну орієнтацію стався порівняно недавно — після поширення християнства в Європі і світі. Стосунки між людьми однієї статі існували й у Стародавньому Римі, Давній Греції, серед сирійців і шумерів. Греки трактували гомосексуальність як важливий період становлення чоловіка. Олімпійський бог Аполлон мав приблизно 15 коханців, а Посейдон — щонайменше два. Про гомосексуалів писав Ариститотель, а Сократ розказував, що його завжди вабили красою юнаки. Гомосексуальних чоловіків зображували на картинах, посуді, в скульптурі. Водночас про жіночу сексуальність відомо мало — в античності жінок не вважали повноцінними людьми.
Після поширення християнства гомосексуали опинились поза законом. Їх жорстоко карали: в Римі кастрували, у середньовічній Франції публічно спалювали на багатті. Ще на початку ХХ століття геїв та лесбійок лікували електричною шоковою терапією та примусовими побаченнями з людьми протилежної статі.
А ще гетеросексуальних людей не треба називати натуралами чи натуральними. Такими бувають числа, соки і продукти, а не люди.
Ніна є представницею ЛГБТ-спільноти, а не секс-меншини. ЛГБТ — це лесбійки, тобто гомосексуалки, геї, тобто гомосексуали, бісексуали та бісексуалки та трансгендери. Ніна — лесбійка, але не лесбіянка. Лесбіянка — це калька з російської. Іноді до абревіатури ЛГБТ додають літеру К, тобто квір. Квір — це поняття, яке описує різні негетеросексуальні стосунки, а іноді й життя чи мистецтво поза нормами.
«ЛГБТ в Криму немає: як російська влада бореться з секс-меншинами» — так назвали матеріал «Крим.Реалії» на сайті «24 каналу». Меншини тут можна замінити словом активісти і заголовок нічого не втратить — в сюжеті справді йдеться про активістів руху. Публіцист Віталій Портніков у назві матеріалу про захист прав ЛГБТ також називає їх меншинами. Однак хто вирішив, що вони меншість? Є якась достовірна статистика? Якщо ні, автор чи авторка матеріалів лише переказує власне уявлення про реальність. А це — маніпуляція.
Перш ніж будь-що писати чи знімати про Ніну, слід поцікавитись, чи робила вона камінг-аут, тобто розповідала комусь про свою сексуальну орієнтацію чи стосунки. Якщо розкажете про сексуальну орієнтацію Ніни без її згоди, зробите аутинг. Це погано, навіть якщо ненавмисно, — після публікації матеріалу їй може загрожувати небезпека.
Ніна бере участь не в гей-парадах, а в маршах рівності або прайдах. «Прайд» з англійської означає «гордість». Такий захід присвячений боротьбі з дискримінацією ЛГБТ-спільнот і щорічно відбувається в Києві. Деякі ЗМІ, наприклад, «Волинські новини», «Главред», «Комментарии.юа», «Цензор.НЕТ», «Вголос», «РІА-Новини» називають його «гей-парадом». Про «паради геїв і нетрадиційну сексуальну орієнтацію» звітують на сайті Національного інституту стратегічних досліджень. Навіть колонка священика греко-католицької церкви Назарія Заторського, який став на сторону ЛГБТ-спільноти, на сайті «Zaxid.net» називалась «На захист гей-параду». Однак геї — лише частина ЛГБТ-руху. Є ще лесбійки, трансгендери, бісексуали, асексуали тощо, які теж долучаються до заходу. Український прайд називається Маршем рівності. Саме так його називають, наприклад, «Громадське», «Радіо Свобода», «Українська правда», «ТСН», «РБК», «ВВС», «24 канал».
«Якщо хтось хоче жити інакше — їхнє право, завжди були такі люди. Та вони не повинні показувати, для прикладу, вашим дітям свої відносини», — говорив у березні минулого року народний депутат Ігор Гузь на зустрічі із викладачами музичної школи у Нововолинську. Він заступник члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.
2010-го ця організація видала резолюцію щодо протидії «Дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності». У резолюції стверджують, що права людини є універсальними та належать всім людям рівною мірою. В тому числі ЛГБТ. Ігор Гузь мав би ретельніше читати документи організації, в якій працює.
«Якщо ви так одягаєтесь у метро, то не дивно, що вас побили!» — пожартував ведучий Національного відбору Євробачення Сергій Притула про одяг співака Khayat, на якого на початку лютого напали троє невідомих чоловіків. А на критику його жарту від журналіста Дмитра Фурдака відповів: «Ви такі всі солоденькі зібралися, між собою там цвіркотіть». Отже, бити людей, які виглядають, на чийсь смак, дивакуто — нормально? Ні.
Найдієвіше правило, як писати про Ніну та інших ЛГБТ-людей, — питати в них, як вони самі себе називають. Тоді помилитися і виявитися — навіть ненавмисно — гомофобом буде складно.
Головне зображення Асі Прокаєвої.
