Розмова зі словацьким фактчекером Робертом Барцою з міжнародної агенції AFP.
Роберт Барца був учасником цьогорічної програми Mediacamp від Львівського Медіафоруму. Раніше він працював онлайн-редактором у словацькому медіа Tyždeň та репортером у Denník N. Зараз Роберт працює в міжнародній фактчекінговій службі Agence France-Presse, яка з-поміж іншого перевіряє інформацію для Facebook. Ми поговорили про його роботу, лояльність фейсбука до політиків, різницю між діяльністю фактчекінгу та цензурою, а також як медіа можуть допомагати фактчекінговим організаціям.
Раніше ми писали про співпрацю українського проєкту Stopfake з Фейсбуком.
Як працює AFP
Роберт — єдиний фактчекер в агенції, що представляє Словаччину. Зараз у AFP намагаються виходити на іноземні ринки, а коли це вдасться — розширювати команду. У Словаччині фактчекінгом займаються й інші організації — Demagog робить фактчекінг політиків, Antipropaganda.sk бореться з пропагандою, а Infosecurity.sk з дезінформацією. Під час пандемії з’явилося багато ініціатив, що працюють із фейками про коронавірус. Для AFP це великий плюс, адже не потрібно починати все спочатку. Та великою цінністю і відмінністю агенції від інших є те, що в рамках партнерства з фейсбуком вони можуть прямо доставляти свої матеріали користувачам, які поширили дезінформацію.
Роберт розповідає, що в AFP використовують інструменти фейсбуку, які дають змогу отримувати дописи, що користувачі позначають за неправдиві. Водночас штучний інтелект фейсбуку сам пропонує контент, який може бути дезінформативним. Також у команди є випрацювані списки користувачів та сторінок, за якими постійно спостерігають.
Робота фактчекера схожа на роботу журналіста. У процесі спростування доводиться багато телефонувати й писати в різні інституції, шукати експертів, науковців і будь-які зачіпки, здатні пролити світло.
Роберт розповідає, що найскладніше спростовувати контент, який містить декілька неправдивих тверджень. Для AFP важлива ретельність перевірки й велика кількість ґрунтовної аргументації. Коли на маніпулятивний обсяг не можуть знайти достатню кількість доказів, то його не розвінчують. Роберт наводить приклад із темою про походження коронавірусу. Ще на початку пандемії відбувалися медійні суперечки про те, чи вірус передався людині від тварини в Ухані, чи він синтетичний і походить із якоїсь лабораторії. Зокрема, ця тема була популярною через Дональда Трампа, який поширював твердження без якихось доказів. «Існує багато досліджень вчених, які з’ясовують походження коронавірусу. Та жоден із них не є достатньо сильний для того, щоби ми у AFP публікували спростування першої або другої думки. Це тема, яку ми наразі намагаємось уникати», — каже Роберт.
Що там із фейками політиків?
За словами Роберта, у Словаччині та більшості країн Європи найбільш віральну дезінформацію поширюють саме політики. У домовленостях про співпрацю між фейсбуком та іншими фактчекінговими агенціями прописано, що вони не мають права оцінювати дописи політиків. Це відбувається через те, що фейсбук не хоче втручатися в демократичну політичну конкуренцію.
Та Роберт додає, що розробити правила, які були б вимогливими та водночас враховували всі наслідки одразу — складно. Фактчекерам було б складніше перевіряти факти на достатньому рівні, утримувати неупередженість і не сприяти поляризації. Для деяких політиків та політичних партій дезінформація ― метод роботи. Це означає, що агенції довелося б зосереджуватися саме на них. Враховуючи нинішні можливості та ресурси, у фактчекерів би не залишалося часу на перевірку інших, не менш небезпечних фейкових новин.
Роберт каже, що нещодавнє дослідження The Wall Street Journal лише підтверджує, що змін в підході фейсбуку до дезінформацій та модерації політиків важко чекати найближчим часом.
Про що нас найбільше дезінформують
Роберт почав працювати фактчекером на початку пандемії. Він каже, що зараз приблизно 75–80% дезінформації стосуються пандемії — носіння масок, вакцинації та тестування. Окрім того, з’являються фейки та інформація, що поляризує людей і намагається підірвати довіру до ЄС та НАТО. Заразом такий контент часто прославляє Росію. Роберт каже, що після відвідин Львівського Медіафоруму він ще краще розуміє, під яким тиском пропаганди знаходиться Україна. У Вишеградській групі російський елемент також присутній. І він дуже сильний.
Як приклад Роберт наводить історію з теорією змови QAnon, що вплинула на штурм Капітолію у США. За його словами, завдяки роботі алгоритмів соцмереж фейки поширюються дуже швидко. Особливо складно відрізнити правду від маніпуляції людям, що не росли разом з інтернетом. Після першого падіння в прірву дезінформації, вилізти з неї — нелегко. Адже головним правилом усіх маніпулятивних сторінок є переконати аудиторію, що всі їй брешуть, але найбільше — медіа та держава. Ціллю дезінформаційних порталів є знищення будь-якої довіри суспільства до інституцій.
Роберт впевнений, що ситуація із дезінформацією погіршується. Це проявляється, наприклад, у тому, наскільки послабленою є довіра суспільства до медіа. Зараз кожен може писати та поширювати що завгодно. Проблемою є те, що сучасні налаштування соцмереж та діджітал-платформ уможливлюють дезінформаторам поширювати свій контент. Тоді як правдива інформація поширюється повільніше, бо алгоритми не популяризують її. І ця ситуація, на жаль, з часом не кращає.
Як медіа можуть допомогти
Роль медіа ніяк не послаблюється роботою фактчекерів. Навіть навпаки. Можливо, питання у тому, як фактчекери можуть допомогти медіа. Роберт каже, що подібні організації лише радітимуть, якщо їхні матеріали будуть використовувати онлайн-видання. У Словаччині AFP співпрацює із суспільною інформаційною агенцією TASR. Вона передплачує матеріали AFP і публікує їх у себе. Згодом ці матеріали опиняються на сторінках видань, які передплачують новини у TASR.
У Словачичні практика співпраці фактчекерів з медіа є доволі розповсюдженою. Боротьбою з дезінформацією займається відомий словацький журналіст Владімір Шнідл. У 2017 році він написав книгу «Правда і брехня у фейсбуці», яку видало медіа Denník N. Іншим хорошим кейсом є те, як вдало словацький репортер Мірек Тода вбудував у свій матеріал спростування фейку про вбитого хлопчика на українсько-російському кордоні. Роберт каже, що співпраця з медіа дуже важлива. Треба, щоб фактчекери публікували свої матеріали не лише в технічних виданнях та окремих секціях.
«Те, що відбувається у фейсбуці та інших соцмережах помітно впливає на реальність, думки і поведінку суспільства. Кордон між фізичною та онлайн-реальністю повністю розмився. Тому я думаю, що такі матеріали мають частіше опинятися серед контенту редакцій», — каже Роберт.
Різниця між фактчекінгом фейсбуку й цензурою
Іноді користувачі фейсбуку звинувачують Роберта в цензуруванні. «Цю різницю між цензурою й загрозою дезінформації елегантно підкреслив актор Саша Барон Коен, сказавши: «Freedom of speech is not freedom of reach». Це ключова річ, яка стосується і фейсбуку. Ми можемо на площах, поштою й у наших журналах поширювати якісь неправдиві новини, але питання в тому, яке охоплення вони будуть мати», — каже Роберт. Фейсбук поширює дезінформацію масово й тому питання врегулювання стосується як держави, так і позадержавних інституцій. Звісно, що тут існує й інший бік. Якщо в оцінювання інформації почне авторитарно втручатися держава, то це може призвести до проблем.
Роберт підкреслює, що AFP ніколи не видаляють дописи, або їхні частини на фейсбуці, вони лише позначають їх як неправдиві та додають спростування. В такий спосіб у фейкової новини знижується охоплення, але він не зникає повністю. Окрім того, в автора є можливість відредагувати допис і тоді позначку забирають.
Матеріал створений у рамках проєкту Львівського медіафоруму, який співфінансується урядами Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини через Вишеградські гранти від Міжнародного Вишеградського Фонду / International Visegrad Fund. Місія фонду полягає у просуванні ідей щодо сталого регіонального співробітництва в Центральній Європі. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію Міжнародного Вишеградського Фонду.
Більше матеріалів на тему:
Двоногі бобри на Місяці
Як працює проєкт StopFake
Як приборкати кульову блискавку
Міжцарство, або імітація реальності
Як дотримуватись інформаційної гігієни, коли війна
Фейки і фейли. Як журналістам не пошитися в дурні
Фейк vs Факт. Як перевіряти інформацію від публічних осіб
Головне зображення: Kelvin Han
