Як боротися із клікбейтом, не дати співрозмовнику заснути на інтерв’ю та чому добре часом позлитися.
Іноді ми публікуємо матеріали, які мають підтримати журналістів у професійному житті. Наприклад, радимо, де шукати ідеї для текстів, якщо ваша креативність тимчасово на нулі, або нагадуємо, що говорити про гроші — не соромно, а говорити «ніт» — узагалі найліпший подарунок самим собі. Сьогодні радимо до перегляду п’ять TED-виступів, які можуть надихнути на роздуми чи дії або принаймні допомогти допрацювати до п’ятниці.
Не подобається клікбейт? Не клікайте (5 хвилин). Це виступ політичної оглядачки CNN Селлі Кон. Головна теза виступу полягає в тому, що сучасні медіа існують завдяки тим, хто їх споживає. Відповідно, споживання більше не можна вважати приватною справою. Кожен клік, каже Селлі, це публічний акт. Якщо не хочете, щоб медіа продукували треш (наприклад, некоректно пишучи про самогубства або чийсь травматичний досвід), не читайте його. Якщо ви і без того не клікаєте (і не поширюєте!) новинне сміття, покажіть або адаптуйте цей TED-виступ для аудиторії свого медіа.
10 способів спілкуватися ліпше (12 хвилин). «Якщо ви висловлюєте свою безапеляційну думку і не готові, почувши аргументи співрозмовника, змінити її, не розмовляйте. Заведіть блог і пишіть туди дописи», — каже радіожурналістка Селест Гедлі. У своєму виступі вона перераховує 10 порад для професійних журналістів про те, як ліпше будувати розмову, щоб не витрачати нічий намарно час, не нудити(ся) і нікого не ображати. Її поради здебільшого небанальні, лиш одну ми всі чули 100500 разів (і далеко не всім це допомогло).
Чому відео стають вірусними (7 хвилин). Кевін Аллокка працює в YouTube — очолює відділ «Культура та тренди». Його основна робота — дізнаватися, чому одні відео набирають мільйони переглядів, а інші ні. У своєму виступі Кевін називає три передумови, які змушують людей клікати і ділитися відеороликами. Якщо цього буде замало, почитайте ще наш текст із більш розлогими і детальними порадами про те, як зачепити велику аудиторію своїм контентом.
Епоха сліпої віри у великі дані має скінчитися (13 хвилин). Науковиця Кесі О’Нейл займається математикою та програмуванням. А ще — тим, щоб ці науки з їх грандіозними можливостями якомога менше сприяли нерівності у суспільстві. У своєму виступі Кесі підважує об’єктивність алгоритмів, які визначають наше щоденне життя: чи дадуть нам кредит або візу, чи візьмуть на роботу, «об’єктивно» проаналізувавши наші характеристики тощо. «Алгоритми — це ставлення, закладені у код», — каже О’Нейл. Ці ставлення можуть бути так само упереджені, як і люди, які написали код. Радимо подивитися цей виступ усім, хто пише про технології (особливо, якщо пишете про їх позитивний бік), та всім, хто хоче критично оцінювати технічний прогрес.
Чому ми шаленіємо і чому це нормально (13 хвилин). Психолог та дослідник гніву Раян Мартін пояснює, чому злість не є поганою емоцією та чому від неї не треба хотіти позбутися. Навпаки — можна використати її для того, щоб змінити своє чи чуже життя на краще. «Злість — це спосіб вашого мозку повідомити вам, що терпець зараз урветься», — каже Мартін. І це повідомлення не треба відправляти у спам. Якщо вас бісять клікбейт, копіпейст, невдячна аудиторія, яка не прочитала ваш класний матеріал, редактор, який знову повернув текст на допрацювання, чи прес-служби, які тижнями не реагують на запити, скористайтеся цим на благо. Раян Мартін пояснює, як.
Головне зображення Jack Finnigan
